Стислий переказ, виклад змісту
Історія про хлопчика Костя, що служив у пана і був його незаконно народженим сином. Життя виховало маленького хлопчика дуже сміливим, завзятим і по-доброму впертим. Проте серед цих рис головною рисою дитини було те, що хлопець ніколи не плакав. Не плакав він, хоча слуги навмисне знущалися над ним, щоб він плакав, а Кость ” заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це “кам’яним виродком”.
Автор розповідає як Кость та Данилко, Семенець, Микита – пасли товар на лугу. Хлопці – свій, а Кость – панський”. Хлопці жили у сім’ях, Кость – сирота, який батрачить у пана.
Йому жилося дуже несолодко, мало того, що його постійно били на службі, та ще й діти теж знущалися з нього, так ніби їм подобалося, як він обурюється. Вони називали його байстрюком і сином пана. Хлопця це надзвичайно ображало: він дуже хотів би, щоб у нього нікого не було, ніж би він служив у свого батька, який не звертав на сина ніякої батьківської уваги, якої так бракує кожній дитині. Та ще й діти при кожній нагоді казали йому про це.
Надворі холодно. “…всі були в свитках і чоботях, а Кость босий і в одному піджачку та брудній сорочці. Груди були розхристані”.
Всі хлопці замерзли і не могли скрутити папіроску. Кость сказав, що він може скрутити папіроску:
“– Ага! Не скрутиш. Руки змерзли. А в мене ні… От які! І Кость простягнув усім свою чорну, подряпану невеличку руку. Йому, очевидячки, чогось дуже хотілося говорити про свої руки”.
Кость похвастався і витяг ганчірочку, в якій було замотано три цигарки. Виявляється він їх вкрав у економа. Микита вихопив у Костя цигарки. “Кость якраз збирався щось сказати Данилові й аж здригнувся весь. Але зараз же скривився, вишкірив зуби й зробив: — Хрр!”
Хлопці курили цигарки, яких було тільки три і Костеві нічого не дісталося. Та це й сміялися з Костя. Костя сказав, що йому нічого не шкода і що він може віддати їм навіть картуза.
Здається, сам Кость ладен зробити все, щоби діти, його однолітки, сприймали хлопчика другом: він навіть на спір готовий був роздягнутися, щоби показати, — йому не холодно (тим самим завоювати довіру дітей). Хлопці ж дивилися на Костя, як на дивака і навіть провокували його на ті дії. Та коли хлопець роздягнений, розпашілий ввечері ліг на холодну траву, утікши від злих дітей, насолоджувався тишею і своєю самотністю, його спіймав лихий лановий. Він почав сварити дитину за те, що недогледів худобу і ледачкує тут. Кость, уже по інерції звиклий відповідати на образи і крики своїм набурмосеним “хр-р-р-р!”, тільки розізлив й без того лютого Ланового. Лановий, не вибираючи слів, почав ображати хлопця, називати байстрюком і бити. Це вже було в друге за день: спершу від невихованих дітей, а потім від дорослого чоловіка… Дитина не витримала — просто плюнула в лице лановому й утікла, куди очі дивилися.
Ввечері, прийшовши додому у хлопчика піднялася температура — він захворів. Усі вирішили, що Кость захворів на інфекційну хворобу – холеру. Слуги почали казати панові, що радше підуть від нього, аніж будуть “терпіти халєру від байстрюка”. Пан, злякавшись, прислав до хлопця фельдшера. Але поки фельдшера обдивлявся дитину, погляд і увага Кості були прикуті до батька, який пихато курив цигарку і нетерпляче чекав кінці огляду. Холера не підтвердилась і фершел з паном і слугами вийшли. Пан йдучи, кинув недокурок на підлогу.
Кость, залишившись один, підняв цигарку і почав жадібно курити Цигарка не курилась. Знову вийняв її, погладив рукою, прислухався і швидко підбіг навшпиньках до печі. Хапаючись і озираючись на двері, вигорнув жарину і став тикати в неї недокурком. І в цей особистий для дитини момент (можливо найдорожчий в житті) зайшла Тетяна та почала кричати на Костя, забираючи в нього цигарку. В розпал цієї сцени, хлопець раптом… став на коліна, схрестив руки і почав молити: “Це моє… Це татове…” і заплакав… Вперше в житті заплакав. Це ж настільки важливим є для дитини той нещасний недокурок, що його ось-ось недавно батько держав кілька хвилин!
Хлопець миттю вискочив на нари, стискаючи в руках нещасний недокурок, і з поглядом хижого звіра, охороняє той найдорожчий дитячому серцю скарб. Через кілька днів Костю стало гірше. Навіть будучи непритомним, хлопець не випускав з рук той дорогоцінний недокурок. Проте саме в ці тяжкі дні, коли Кость пом’якшав, став приємнішим, і Тетяна теж змінила відношення до хлопчика. Вона плакала біля нещасного худого тільця зі словами “Сирітко ти моя! Ні батенька, ні матінки!..”
Через кілька днів хлопчик помер. Коли Костя обмивали, в руці його, блідій і негнучкій, з почорнілими слідами дряпинок, була цигарка. Баба хотіла розкрити пальці, але Тетяна не дала забрати її, і так його й обмили з нею. З тою цигаркою дитину було поховано.
Пакети дой-пак — це універсальне та популярне рішення для пакування широкого спектра продукції. Їхня основна…
Вибір якісної кавомашини чи кавоварки — це ключ до ідеальної кави в домашніх умовах або…
Світлодіодні лінійні світильники стали популярним вибором для освітлення як в домашніх умовах, так і в…
Сучасне промислове обладнання вимагає високої надійності та ефективності. Одним із найзручніших рішень для підйому вантажів…
Книги залишаються важливою частиною культурного життя, незважаючи на розвиток цифрових технологій. Якісний друк книг забезпечує…
Коли справа доходить до вибору надувного човна для риболовлі, відпочинку на воді чи активного відпочинку,…