Ульф Старк — Маленька книжка про любов (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Розповідь ведеться від першої особи – хлопчика на ім’я Фред.

РОЗМОВА З ВЕНТИЛЯТОРОМ

Головного героя звати Фред (“мир” зі шведської), та він вважає, що це не допомогло, бо почалася війна і його батько вирушив на північ охороняти кордон. Зима була дуже холодною, тож мама плела рукавиці і шкарпетки, щоб тато не мерз. Фред поставив фотографію тата на полицю кахляної груби, щоб він відчув тепло. Біля цієї фотографії хлопчик поставив ще й мамину, щоб тато не почувався самотнім.

Фредова мама працювала кондуктором трамвая. Цього ранку вона вирушила на роботу і попросила сина не запізнитися в школу. Коли мама пішла, хлопець пішов у гардеробну, де у вентиляторі шумів вітер. На підлозі стояли татові черевики, над ними висів його костюм, на полиці лежав капелюх. Фред уявив тата і признався йому, що любить Ельсу зі свого класу. Хлопець попросив тримати це в таємниці, бо про це ніхто не знає, навіть Оскар – його друг. Хлопчик мусив бігти, бо сьогодні у нього мав бути іспит з математики.

ІСПИТ З ЛЮБОВІ

В школі, на іспиті, Оскар сопів, бо ненавидів математику. А для Фреда математика була найулюбленішим предметом. Хлопець дивився на Ельсу і відчував дивне тепло. Він досі не розумів, за що полюбив цю дівчину. Ельса була сильна, мала кучеряве каштанове волосся, гугнявила, а коли мірялася з кимось силою рук, то завжди перемагала. Одного разу вона поборола Конрада, який вважав себе найдужчим в класі.

Милуючись Ельсою, Фред помітив у її зошиті помилку. Він написав записку з правильною відповіддю і хотів передати, але раптом зачепив рукою пенал, який гупнув на землю. Учні і вчителька подивилися на Фреда. Папірець впав з його рук, і вчителька прочитала записку. Вона сказала, що так нечесно і запитала, навіщо Фред допомагає дівчинці. Та хлопець не міг зізнатися, що закоханий. Він лише сказав, що Ельса ні в чому не винна. Ельсі не сподобалося, що її звинувачує вчителька. Дівчинка встала, висловила свою думку, вдарила лінійкою по парті так, що та розбилася надвоє. Вона вийшла з класу, бо це був останній урок, тому їй не потрібно було повертатися. Конрад сказав, що Ельса дурепа, але вчителька сказала, що завтра перепросить дівчинку, а Фреда попросила залишитись після уроку.

“АГОВ! ЯЛИНКИ ТУТ!”

Оскар біля школи чекав Фреда і хотів знати, що сказала вчителька. Фред відповів, що вчителька сварила його. Хлопці пішли різними стежками, бо Фред хотів навідатися до ялинок, адже скоро мало бути Різдво. Оскар на прощання підморгнув, а Фред подумав про Ельсу. Хлопчик приховав від друга, що вчителька вибачила його і похвалила за здібності з математики.

Прийшовши до ялинок, Фред зустрів Гранфоша. Той зрадів, бо у Фреда гарно виходило закликати покупців. Фред заходився гукати: “Ялинки! Ялинки!”. Гранфош жив у тому самому будинку, що й Фред, і був сильним і великим. Та у нього була хвора нога, він тягнув її, коли йшов. Гранфош платив хлопцеві певний відсоток із заробленого і віддавав гілля, щоб палити вдома у грубі. Фред говорив, що коли заробить більше, купить діамантове намисто своїй знайомій дівчині. Гранфош сказав, що це, напевно, якась особлива дівчина. Фред признався, що вона гугнявить. Якась пані обирала ялинку, і Гранфош відправив до неї Фреда. Пані хотіла гарну ялинку.

ПАХОЩІ ВИЩОГО СВІТУ

Фред вибрав високу ялинку, доволі загусту, саме таку, яка підходила цій жінці. Пані попросила віднести ялинку до її дому. Фред попрощався з Гранфошем, бо на сьогодні робота для хлопця була завершена.

Хлопчикові було важко нести ялинку. Дорогою він думав, що їхній з мамою різдвяний стіл не буде надто розкішним, бо продукти видавали тепер за картками. Фред заніс ялинку аж на 6 поверх, бо вона не влазила в ліфт. Пані засвітила в кімнаті кришталеву люстру, і стала схожою на фею. Вона хотіла, щоб скоріше закінчилася війна. Фред згадав про тата, про Ельсу. Раптом його похмурі думки розвіялись, бо він відчув, як гарно пахне пані. Жінка дала Фредові банкноту, хоч це було забагато. Хлопчик попросив дозволу ще раз понюхати її парфуми, бо від них ставало радісно на серці. Вона віддала хлопчикові флакончик, на дні якого було трохи парфумів, а також подарувала шоколадку. Фред дуже зрадів, а пані ще більше стала схожа на фею. Вона побажала хлопчикові щасливого Різдва.

ТАНЕЦЬ ЗІ ШВАБРОЮ

Фред минав ринок і набрав гілля та трісок з ялинок на місці Гранфоша, щоб принести додому. Дорогою додому Фред бачив, що ніде не горіли ліхтарі, на вікнах висіли чорні маскувальні штори, щоб бомбардувальники не бачили міста. Вдома мама слухала на патефоні музику Фреда Астера (на його честь хлопчик отримав таке ім’я) і танцювала зі шваброю, щоб зігрітися. Та це було не так, як з татом. Колись мама любила танцювати з татом. Фред надіявся, що тато все-таки приїде не Святвечір, та мама сказала, що він написав не чекати його. Вони подивилися на фотографії на кахляній грубі. Мама сказала, що хотіла б, щоб тато приїхав. Хлопчик розповів про пані-фею, яка купила ялинку, і віддав мамі банкноту. Вони раділи, що матимуть на Різдво усе необхідне.

Потім вони вийняли дерев’яні ясла, які колись змайстрував тато. А шоколадку Фред вирішив приберегти на Різдво. Коли хлопчик “говорив” у гардеробі з татом, то розповів, що Ельса лютує, і попросив поради. Тато радив поговорити з дівчиною. Фред мусив йти лягати спати, але встиг придумати, яку пожертву зробити заради любові. Тієї ночі він бачив гарний сон – прекрасну ялинку, закінчення війни, пані-фея літала, а вдома чекав розкішний різдвяний стіл зі смачними стравами.

СКЕЛЕТ У ШАФІ

У школі після першої перерви Фред вирішив поговорити з Ельсою. Пожертва заради любові лежала у його кишені. Та Фред чомусь втратив дар мови, не міг нічого сказати, а потім запропонував, що за дешево дістане їй ялинку. Ельса відмовилася, бо вже мала ялинку. Вона запитала, навіщо він вчора осоромив її. Хлопець хотів відповісти, але почервонів і втік.

На перерві Фред та Оскар пішли купити моток ізоляційної стрічки для ключки. Діставши стрічку, вони підійшли у школі до скляної шафи зі скелетом. Ключ від шафи лежав зверху на шафі. Хлопці дістали ключ і відімкнули. Оскар взяв шматок стрічки, і друзі приклеїли його під отвором, де колись був ніс. Шмат стрічки дуже скидався на смішні вусики того ідіота, через якого почалася війна. Вийшов скелетний фюрер. Фред та Оскар посміялися, замкнули шафу. Ключ від шафи Фред поклав у кишеню своїх штанів, де лежав флакон з парфумами. Потім хлопці спостерігали, як інші учні сміялися з їхньої витівки.

Це був передостанній день перед канікулами, і останній урок. Вчителька загадала учням намалювати щось цікаве. Фред написав Ельсі записку з вибаченням і крапнув з флакончика трішки парфумів. Лист він не підписав. Тут раптом почулась директорова хода. Він зайшов у клас і спитав, хто зробив вусики для скелета. Директор був роздратований і хотів покарати винних. Фред наважився зізнатися, що це зробив він. Оскар сказав, що допомагав, і не шкодує. Вчителька захистила своїх учнів і сказала, що це її учні і вона сама про все подбає. Однокласники пішли додому, а Фред і Оскар залишилися після уроків, чекаючи на свої догани. Вчителька написала догани і вручила хлопцям. Завтра друзі мали принести ці догани з підписом мами чи тата.

ВИ ЗНАЄТЕ, ЧОГО НАМ ХОЧЕТЬСЯ

Через цю халепу друзі побоювалися матерів, але вважали, що те, що вони зробили, варте того. Фред сказав, що його мати повеселішає, коли отримає парфуми. Він показав другові флакончик і розповів, що подарує їх мамі на Різдво. Оскар понюхав і запитав, де Фред взяв їх. Фред розповів про пані-фею і свій чудовий сон.

Друзі пішли до взуттєвої крамниці, де Фред мав дещо купити, а потім – на затоку. З ключкою для гри в хокей друзі дріботіли по снігу і зробили те, що задумали. Вони витоптали на снігу: “Ви знаєте, чого нам хочеться”. Хлопці надіялися, що хтось з висоти побачить їхню роботу і виконає їхні бажання, зокрема, закінчиться війна.

Вдома Фред зварив суп і чекав маму. Він накрив стіл і поклав біля маминої тарілки конверт зі школи. Мама прийшла стомлена і сердита. Вона прочитала догану, Фред почав вибачатися. Та виявилося, що вчителька написала, що пишалась би вчинком Фреда на місці його матері. Мама повеселішала, вони повечеряли. Хлопець уже ліг спати, але вирішив поговорити з татом. Він розповів, що залишив у парті дівчини лист і один подарунок. Фред запитав тата, чи добре він зробив, чи не прочитає Ельса лист перед усім класом. Тато сказав, що певні ризики є, але він не мав часу говорити більше.

ПАРИЖ МІСТИТЬСЯ ПРЯМІСІНЬКО НАД ЕЛЬСИНОЮ ГОЛОВОЮ

Наступного дня директор перехопив Фреда у коридорі школи. Він хотів забрати у хлопця ключ. Фред мусив віддати його. Директор спитав про догану, і хлопець сказав, що мама плакала від гордості, і потім побіг до класу. У класі учні вже прибирали, бо був останній день перед канікулами. Фред побачив, що Ельса читає його листа. Хлопчик почав хвилюватися, але дівчинка сховала лист у свій портфель, туди ж поклала пакетик з подарунком. Вчителька запалила свічки з нагоди адвенту. Потім повісила карту Європи до війни, щоб учні запам’ятали її саме такою. Конрад вийшов до карти, щоб показати Париж, але вказав на Польщу. Вчителька присоромила хлопця. До дошки вийшла Ельса і показала Париж, який знаходився саме над її головою. Потім вчителька почала роздавати табелі. Учні забирали їх і йшли додому. Фред залишився і подякував вчительці за догану. Він вийшов на двір і приготувався до розмови з Ельсою, бо вчителька попередила, що дівчинка дивилася в класі весь час на нього.

НЕЗНАЧНА ВОЄННА ТРАВМА

Коли Фред вийшов надвір, більшість учнів ще було надворі. Ельса стояла з Конрадом і сказала, що він – дурень. Конрад копнув сніг і обсипав ним Ельсі пальто. Фред кинувся захищати Ельсу, хоч Конрад був найсильнішим в класі. Раптом Фред відчув удар в ніс, побачив кров і заплакав. Ельса вигнала Конрада, набрала снігу в хустинку і приклала до Фредового носа.