Рюноске Акутагава — Павутинка (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Одного дня Будда походжав берегом озера Лотосів. Крізь листя лотосів йому було видно пекло, яке містилося під озером. Ясно прозирала ріка Сандзунокава й Шпиляста гора. Будда побачив чоловіка на ім’я Кандата. То був великий лиходій, який за життя вбивав людей і чинив інші злочини. Та якось, мандруючи густим лісом, він передумав розтоптати павучка, який переходив йому дорогу. Будда вирішив віддячити Кандаті: поблизу райський павук плів свою сріблясту нитку. Будда взяв павутинку і спустив її до самого пекла.

Кандата у Кривавому озері звивався, корчився, задихався. Раптом він побачив над Кривавим озером павутинку. Чоловік вирішив вибратися з пекла та, можливо, навіть вибратися у рай. Кандата учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Коли він трохи піднявся, то побачив, що за ним лізе сила-силенна грішників. Чоловік налякався, що тонка павутинка увірветься. О, це жахливо! А тим часом тисячі й тисячі грішників видиралися з темряви над Кривавим озером і один за одним піднімалися блискучою павутинкою вгору. І Кандата щосили закричав: “Гей, грішники! Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!”. Але тої ж миті павутинка розірвалася саме над Кандатою і він швидко зник у темряві.

Стоячи на березі озера Лотосів, Будда стежив за цією сценою. Мабуть, жалюгідним здався йому Кандата, який намагався тільки сам вилізти з пекла, але був заслужено покараний за своє черстве серце і знову опинився в безодні.