Стислий переказ, виклад змісту скорочено
Події твору відбуваються у майбутньому. Люди живуть на Венері, і там уже 7 років іде дощ. Та ось сьогодні, за обіцянками вчених, має показатися сонце. У класі Марго всі діти чекали на цю подію. Вчора учні читали про сонце. Про те, як воно нагадує лимон і яке гаряче. Марго придумала такі рядки: “Мабуть, сонце подібне на квітку І цвіте годинку влітку”. Її однокласник Вільям вважав, що це написала не вона.
Коли вчителька вийшла, дітлахи не могли спокійно сидіти. А Марго залишилася сама. Вона була кволою, здавалося, наче багато років тому дівчинку загубили під час зливи, що вимила блакить з її очей, рожевий квіт з уст, золото з волосся. Марго була схожа на бліду фотографію, яка припала пилом у старому альбомі. Дівчинка не бігала з дітьми, не любила, коли її хтось торкався. Тільки тоді, коли лунали пісні про тепле літо, лився її лагідний голос, а очі блукали за спітнілим вікном. Марго, на відміну від решти, покинула рідну планету всього лише 5 років тому і прекрасно пам’ятала гаряче сонце та блакитне небо над Огайо.
Вона пам’ятала сонце, а якось минулого місяця дівчинка відмовилася приймати душ у школі. Вона кричала: “Вода не повинна мене торкатися! Не повинна!” Після того випадку Марго відчула, що вона не така, як інші. Інші теж помітили цю різницю і не воліли мати з дівчинкою нічого спільного. Ходили чутки, що батько з матір’ю заберуть її на Землю наступного року.
А сьогодні Вільям, а потім і решта дітей, вирішили, що Марго нічого не повинна побачити. Діти переконували її, що сьогодні нічого особливого не трапиться, а дівчинка говорила, що саме сьогодні, за словами вчених, має з’явитися сонце.
Поки не було вчительки, діти закрили Марго у комірчині. Потім прийшла вчителька і повела всіх з класу.
Дощ поволі стихав. Вони юрбилися біля високих дверей. Нарешті небо заспокоїлося, і перед ними постав прекрасний тропічний пейзаж. Виглянуло сонце, бронзове, величезне.
Діти кинулися у вир весни. Вчителька гукнула їм, що у них є лиш 2 години. Вони бігали, оминали дерева, спотикалися і падали, штовхали одне одного, гралися у хованки і квача, а найбільше − мружилися від сяйва, аж поки сльози не покотилися по щоках. Так тривало годину, і протягом цього часу ніхто з них не спинився.
Аж раптом одна з дівчаток заволала. На її руку впала крапля дощу. Почався дощ, сонце поринуло в густу імлу. Діти вирушили до підземного будинку. З неба впали тонни води. Так мало тривати наступні 7 років. Раптом діти згадали про Марго. Школярі не могли зазирнути одне одному у вічі. Вони підійшли до схованки і випустили Марго.
Пакети дой-пак — це універсальне та популярне рішення для пакування широкого спектра продукції. Їхня основна…
Вибір якісної кавомашини чи кавоварки — це ключ до ідеальної кави в домашніх умовах або…
Світлодіодні лінійні світильники стали популярним вибором для освітлення як в домашніх умовах, так і в…
Сучасне промислове обладнання вимагає високої надійності та ефективності. Одним із найзручніших рішень для підйому вантажів…
Книги залишаються важливою частиною культурного життя, незважаючи на розвиток цифрових технологій. Якісний друк книг забезпечує…
Коли справа доходить до вибору надувного човна для риболовлі, відпочинку на воді чи активного відпочинку,…