Пантелеймон Куліш — До рідного народу… (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

До рідного народу,

подаючи йому український переклад

Шекспірових творів

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Предків наших, тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину!

Оттака-то слава наша.

Слава України!

Шевченко

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п’яниць та розбишак великих!

Єдиний скарб у тебе — рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва:

Вона твого життя міцна основа.

Певніша над усі скарби й багатства.

Се голос луччих предків з домовини.

Тих душ святих, що марно погибали

У злигоднях Великої Руїни,

Котру старці твоїм тріумфом звали.

О варваре! покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіде мають що назвати,

А ти своїм не назовеш нічого.

Що захопив єси серед руїни.

Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України,

Із рідним словом тулишся мов злодій.

На ж зеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся.

Забудь навіки путь хижацтва скверний

І до сім’ї культурників вертайся.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Інколи поетам доводилося говорити гіркі слова правди на адресу свого народу. Але це з великої любові, з бажання просвітити його, прямувати до добра і світла. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб — рідну мову, але й “з рідним словом” туляться, “мов злодій”. Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра.

П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: “Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся”. У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.