Стислий переказ, виклад змісту
Часто письменників питають, як вони пишуть. Герой-оповідач на це часто відповідає жартома: “А так пишу: беру папір, беру олівця, сідаю собі та й пишу собі…” Навряд чи можна, на його думку, навчити когось писати художні твори, а от навчитися можна.
Працювати в газетах почав пізно, коли було вже йому тридцять з гаком літ. Тепер у молоді й семилітки, й десятилітки, й технікуми, й університети та академії — не знаєш, за що й ухопитися. Раніше було “легше” — закінчив дві, три, а найбільше чотири зими освіти — й хапайся за батіжок.
Вчилися тоді лише російською мовою, українських шкіл за царських часів не було зовсім. Героєві-оповідачу довелося фельдшерувати з одним дуже освіченим лікарем, який і допоміг йому у вивченні української мови, й до літератури заохотив. Він же порадив і до газети написати, але той його перший допис викинули в кошик.
Пішов у Харкові до газети “Вісті ВУЦВК”, запитав роботи “будь якої”, мотивуючи тим, що знав добре українську мову (а таких знавців у той час було обмаль!). Почав працювати перекладачем. “Вдачі… змалку був не сказать, щоб дуже сумної, а зовсім навпаки: по молодості сміялося весело й розложисто”. Якось перекладав закордонну телеграму, що здалася смішною. Взяв та й написав до неї фейлетони (не любив цього слова, тому вигадав своє, “усмішка”), віддав заввідділом. Та прочитала й розреготалася, а потім редактор звелів надрукувати в газеті.
Так і працював то за редактора, то за секретаря, то за коректора. Якось написав усмішку “для внутрішнього вжитку” про справи редакційні. “Сміху було, хоч лопатами вигортай!” Усі почали вмовляти писати. Тож і почав писати. “Іноді виходило, іноді не виходило… Згодом почало частіше “виходити”, ніж “не виходити”. Почалося частіше братися за Гоголя, за Щедріна і за Чехова… Читав, думав: “Чому смішно? Звідки сміх?” Дістав словники, збірники приказок… і т. д. і т. ін. І прислухався. Прислухався і в трамваях, і на базарах, і по ярмарках, і по поїздах — чому сміються, чого так весело?.. І записував.
Тепер, коли є інститут літератури, факультет журналістики, молоді легше буде починати. А тоді доводилося до всього доходити навпомацки.
Різні письменники пишуть по-різному — одні одразу, інші багато разів переписують, доопрацьовують — хто як, кожен має свою манеру й більший до чогось талант — чи до повістей та романів, чи до віршів, чи до сатири й гумору.
Наприклад, свою знамениту “Зенітку” Остап Вишня цілком вигадав. Йому “хотілося в ті далекі, грізні часи написати щось дуже веселе, … щоб люди і на фронті, і в тилу таки по-справжньому засміялись… Одночасно щоб… гумореска відігравала й певну, сказать би, мобілізаційну, підбадьорюючу роль”.
Героями “Зенітки” він зробив двох дідів — діда Свирида та його кума, адже “з ворогом воював увесь наш народ, що мав силу держати в руках як не гвинтівку, то бодай вила”.
“Приклад війни діда Свирида з його бабою Лукеркою” навів тому, що це смішно. Довго радився з товаришами, боячись когось образити, перевіряв, чи смішно, читаючи твір своїй рідні.
Інколи якийсь газетний факт із життя може підштовхнути до написання фейлетона, наприклад, вісімнадцять сторожів-родичів у одному з колгоспів, закритий на величезний замок сільський клуб і т. ін.
“Але, розуміється, найкраще бачити життя на власні очі, вивчати його, бути серед народу, отож найкориснішими завжди бувають поїздки в колгоспи, на фабрики, заводи, шахти і т. д. і т. ін. Сатирикам та гумористам це ще потрібніше, ніж комусь іншому. Письменникова зброя — мова, слово. Веселу гумореску, фейлетона, гостру (сатиру не можна написати спокійною, холодною, хай навіть і найлітературнішою мовою. У сатирика та гумориста мова має бути жива, |гостра, дотепна, наближена до мови, якою розмовляє народ. Отож п доводиться прислухатися, записувати, знайомитися з фольклорними матеріалами і т. д. і т. ін.”.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
В усмішці “Отак і пишу” Остап Вишня з притаманним йому гумором та самоіронією ділиться секретами своєї майстерності: він старанно вивчав сатирично-гумористичні твори класиків, спостерігав за життям, записував цікаві вислови, народні прислів’я та анекдоти. Найголовнішим для себе письменник вважав підтримати (трудовий народ, підбадьорити його, вказати на хиби й недоліки, але при цьому — з любов’ю та повагою до людини.
Пакети дой-пак — це універсальне та популярне рішення для пакування широкого спектра продукції. Їхня основна…
Вибір якісної кавомашини чи кавоварки — це ключ до ідеальної кави в домашніх умовах або…
Світлодіодні лінійні світильники стали популярним вибором для освітлення як в домашніх умовах, так і в…
Сучасне промислове обладнання вимагає високої надійності та ефективності. Одним із найзручніших рішень для підйому вантажів…
Книги залишаються важливою частиною культурного життя, незважаючи на розвиток цифрових технологій. Якісний друк книг забезпечує…
Коли справа доходить до вибору надувного човна для риболовлі, відпочинку на воді чи активного відпочинку,…