Стислий переказ, виклад змісту
Остап Вишня
Мисливські усмішки
(Збірник)
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ВІДКРИТТЯ ОХОТИ
“Відкриття полювання” буває двічі: 1 серпня на птицю, а 1 листопада на звіра, але для кожного мисливця відкриття полювання тоді, коли після довгої перерви у руках знову рушниця. Перед цим багато турбот: рушниця, набої, одежа, рюкзак. А ще треба вирішити куди і з ким їхати.
Куди їхати? Одного разу вам кажуть, що біля Борисполя, на озерах, багато качви. А на завтра хтось каже, що там озера повисихали, тому треба їхати на Носівку. Іще через день чуєте, що в Носівці самі жаби, а коли вже їхати, щоб з качками бути, так тільки на Яготин. І т. д. і т. п.
З ким їхати? Можна з Іваном Петровичем. Він розказуватиме про свого пса гордона, який одного разу став на стойку в густій ліщині на вальдшнепа, та так став, що годі було зрушити, довелося лишити в лісі. А коли Іван Петрович повернувся через рік, кістяк гордона і досі стояв. Гарний то був пес. Даєш йому гроші: “Джек! Миттю пляшку вина!” За пів години вже летить з вином. Тільки не можна було більше грошей давать: решту обов’язково проп’є!
Якщо поїдете з Пилипом Федоровичем, він розповість вам про короткозорого старенького бухгалтера, пристрасного мисливця, з якого жартувала вся компанія. Наприклад, якось вдягнули кота в заячу шкуру, а бухгалтер у нього стріляв, і “заєць” видерся на телеграфний стовп. А якось прикололи шпилькою до вбитого зайця папірця з написом: “За що ви мене вбили?!” та того зайця й посадили під кущем і спрямували на нього короткозорого бухгалтера. Він вистрелив, підбіг, а там такий на записці заячий докір!
…А чи не пореготались би ви з оповідання одного старенького дідуся, як він колись, бувши молодшим, не мав рушниці, а завжди додому з качками приходив. Він ховався в очереті, і коли мисливці стріляли в качок, кричав: “Врятуйте!”. Мисливці тікали, бо думали, що когось убили. А дід тоді качечки позбирає і додому…
З першим вистрілом полювання відкрите.
ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП З ДИКОЇ КАЧКИ
М. Т. Рильському
Поїхали ви на лугові озера, на очерети й на тихі плеса. Берете з собою рушницю, набої, всілякий інший мисливський реманент: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…
Дика качка любить убиватись тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга. А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись. Звуться ці часи у мисливців “зорьками” – вечірньою й ранковою…
На вечірню зорьку ви спізнились. Це обов’язково… Запізнення на вечірню зорьку – це мисливський закон. Словом, спізнились… До озерця ви підходите вже тоді, коли качки полягали спать… Але ви не сумуєте, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копиці пахучого сіна… Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь… Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на небо з зірками і думаєте…
А потім витягаєте стопку, і старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя. Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає…
Раннім-рано ви встаєте… Почалася ранкова зорька… Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики… Цільтесь в качку обов’язково в око. І бахкайте. А коли не повезе, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар. А потім готуйте янтаревий суп із дикої качки…
Найперше й найголовніше – обскубти качку. Робити це краще в себе в кабінеті. Одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був… Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри. Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам: “Та це ж курка, а не качка!” – ви авторитетно заявіть: “Це – качка. Тепер усі такі качки пішли” — “А чому в неї горло перерізане?” — “Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й… зарізалась”.
Залишається, отже, останнє: їсти суп. Як його їсти? Ложкою! Попоївши, лягайте на канапу й читайте “Записки охотника” Івана Сергійовича Тургенєва. Прекрасна книжка!
ЛИСИЦЯ
Лисицю найвигідніше полювати взимку, тоді в неї шкурка густа, лискуча та пухната. Хутро лисиці називається горжетка.
Збираєтесь ви і кажете вдома: “На лисиць поїду! У Сріблянському ярку, казав Йосип Явдокимович, два виводки”. Обіцяєте привезти горжетку.
На полювання треба одягатись дуже тепло, бо зима. А на гону треба стояти довгенько: лисиця йде великим колом, доки собаки її тим колом обженуть, замерзнути можна. Чекати іноді доводиться довгенько, поки собаки приженуть лисицю.
Вам удома кажуть: “Ти їздиш-їздиш, стріляєш-стріляєш, собак годуєш, а в Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема”. Ви кажете, що на Україні чорнобурка не трапляється. “Повні комісійні крамниці!” — “Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, щоб я з гончаками у комісійній крамниці чорнобурку полював?!”
Взагалі збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна справа…
В коротенькому кожушку, в повстяниках і в капелюсі на лисичачім хутрі виходите ви з тепло-затишної хати Йосипа Явдокимовича й простуєте до Сріблянського ярка. Ранок. Морозець. Порипує сніжок. Визирнуло сонце. Застрибали на сліпучо-білій ковдрі мільярди діамантів… З вами йдуть собаки Докучай і Бандит. Докучай іде спокійно, він багато літ прожив уже, його вже нічим не здивуєш, а Бандит нервується, рветься і так жалібно скавучить. Йосип Явдокимович радить: “Пустимо з того боку, од груші, щоб проти вітру”. Ви стаєте трохи далі груші в ліщині, а Йосип Явдокимович сідає за терном. Ви роздивляєтесь на сліди. Он далі трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькі ямочки, і де-не-де між ямочками ніжнолегесенький по снігу “чирк”. То лисичка з нічного полювання в ярок одпочивати пішла…
Легенький свист. То Йосип Явдокимович подає знак, що він уже на місці. Відпускаються з смика Докучай і Бандит. Через кілька хвилин собаки гавкають, когось женуть. Докучай подає перший “гав” значно нервовіше і йде за нею, гавкаючи трохи частіше і вищим тембром, ніж за зайцем. А Бандит і за зайцем, і за лисицею однаково істерично: “Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!”
Погнали лисицю… Перша горжетка на вас іде! Ви стріляєте. Вискакує Докучай, за ним Бандит. Докучай зиркає у ваш бік, бачить, що нічого нема, рявкає суворим басом і мчить далі. За ним Бандит: “Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!”
Покотила горжетка через яр. Докучай мало-мало не на хвості в неї сидить. На Йосипа Явдокимовича пішла. Аж ось чути постріл. Дим і снігова курява біля Йосипа Явдокимовича. Прибігаєте до Йосипа Явдокимовпча. “Єсть?” Він дивиться кудись убік і не каже, а стогне: “Єсть! Он! За терном!” Стрибаєте за терен, падаєте в сніг… А десь далеко, аж у другім кінці яру, Бандит аж плаче та заливається: “Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!” Горжетку ганяє…
Приїздите ви додому в старому Йосипа Явдокимовича кашкеті, бо лисичачу капелюху ви загубили… Вам дома й кажуть: “Горжетка? Чорнобурка?! Одна була лисичача капелюха, та й ту прополював. І хто ті рушниці вигадав?!” Та нічого: одужає Докучай – знову за горжетками їздитимемо.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЗАЄЦЬ
І
Золота осінь… Рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен, і тільки берізка білявим станом своїм кокетує. Запізнілі журавлі кличуть “кру-кру”. У цю пору заєць уже має гарне хутро.
Набиваються набої крупним шротом, витягаються теплі штани й піджак, мастяться грубіші чоботи, деруться на онучі теплі підштаники… Коли в качачому полюванні більшу вагу мали помідори й огірки, то тут їх заміняють сало й ковбаса. Незмінною залишається стопка. З неї, при певному досвіді, дуже добре оглядати обрій; коли дивитись крізь дно, — місцевість рельєфнішає.
Вдома прощаєшся на 2-3 дні. Ледве не забуваєш рушницю, котрою вдома хтось стола підпер, бо ніжка поламалась… Наказуєте перед дорогою дружині дізнатися, як зайця салом шпигувати. Обіцяєте привезти 5 зайців і їдете.
ІІ
Полюють зайців в основному трьома способами: з підйому, з-під собак-гончаків і на засідах.
З підйому можна полювати одному й колективом. Ідеш собі один і “витоптуєш” зайця, який, як відомо, вдень лежить і відпочиває… Коли полюєте компанією, тобто колективом, краще йти такою ніби дугою, щоб фланги були спереду від центра. Заєць як вискочить, приміром, в центрі, то вже йому, інакше як на сковорідку, бігти нема куди. Коли йдете один, то один промазуєте, коли йдете колективом, то промазуєте колективом.
Дуже цікаво полювати зайців з собаками-гончаками. Коли такі собаки є, їх пускають у лісок чи в байрак, вони біжать, підіймають зайця і “голосом” його гонять. Ви стаєте на путі і стріляєте. Та краса заячих ловів з гончаками не тільки у вашому промахові… Голоси собак утворюють оригінальний оркестр. Стоїш, слухаєш і мажеш, мажеш, мажеш…
На засіди ви виходите, коли вже добре стемніє… Виходите в великому дубленому кожусі. Хазяїн вас питає: “Може б, і свитку ще надягли?” Засідаєте біля величезного колгоспного ожереду соломи… Ніч темна, бадьора. Щільно закутуєтесь у кожуха… Замислюєтесь… Мимоволі із грудей: “Ой, зійди, зійди, ясен місяцю…” А зранку раптом над вухом: “Доброго ранку! Заснули?!” Ще й рушниця десь пропала…
ІІІ
Додому ви все-таки зайця привезли. “А де ж рушниця?” – питається посемейство. Кажете, що в майстра. Увечері ви їсте нашпигованого салом зайця. За столом урочисто: перший в цьому сезоні заєць. Трапезу ділить з вами і ваш вірний по полюванню товариш. Після вечері товариш просить віддати йому завтра те, що на зайця вам позичив.
ВЕДМІДЬ
І
Ведмідь у нас на Вкраїні, крім як у зоологічних парках, ніде не водиться, через те не так уже й страшно по наших лісах вальдшнепа, чи зайця, чи лисицю полювати. Якби були ведмеді, наші охотники – люди тихі, сумирні й поетично ніжні, перелякалися б.
Ведмеді бувають бурі, і сірі, і білі… Бурі – ревуть по лісах, починаючи з Брянщини. Сірі звуться “грізлі”, водяться далеко.
Пакети дой-пак — це універсальне та популярне рішення для пакування широкого спектра продукції. Їхня основна…
Вибір якісної кавомашини чи кавоварки — це ключ до ідеальної кави в домашніх умовах або…
Світлодіодні лінійні світильники стали популярним вибором для освітлення як в домашніх умовах, так і в…
Сучасне промислове обладнання вимагає високої надійності та ефективності. Одним із найзручніших рішень для підйому вантажів…
Книги залишаються важливою частиною культурного життя, незважаючи на розвиток цифрових технологій. Якісний друк книг забезпечує…
Коли справа доходить до вибору надувного човна для риболовлі, відпочинку на воді чи активного відпочинку,…