Оскар Уайльд — Портрет Доріана Грея (виклад змісту)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Передмова

Роман починається з філософських роздумів Оскара Уайльда о мистецтві, його сутності, глибині, користі, потреби у суспільстві та світі. Автор викладає свою думку про те, що тільки культурні люди вміють бачити високий сенс у чудовому, а обранець той, хто вміє знаходити у чудовому тільки красу. Художник, на його думку, не мораліст, і не повинен комусь щось доводити. Справжній митець має право показувати все, що йому заманеться. Засобами мистецтва є думка і слово. Матеріалом для творіння є порок та чеснота. У кінці письменник робить висновок, що будь-яке мистецтво марне.

Розділ 1

Червень. До відомого лондонського художника Безіла Холварда прийшов його старий приятель лорд Генрі Воттон, щоб подивитись на нову картину митця. На холсті зображен юнак неймовірной краси – Доріан Грей. Лорд говорить, що ця робота найкраща, вона зможе прославити Безіла. Творець не бажає відправляти портрет на виставку, тому що вклав занадто багато себе у працю. Генрі не розуміє і сміється: яка схожість може бути між привабливим юнаком і дорослим митцем? Краса Доріана зникла б, якщо б він був переповнен думками, обличчя втратило б свою невинність. З діалогу приятелів стає зрозумілим, що Генрі одружений, але дуже цинічно відноситься до шлюбу. Він зізнається, що шлюб в них будується на вмінні витончено брехати. Безіл розповів лорду про своє знайомство з Доріаном Греєм у вітальні леді Брендон. Юнак для художника не тільки натурник, але й новий образ для подальшого розвитку мистецтва. Безіл не хоче, щоб лорд Генрі і Доріан Грей знайомились. Несподівано у студії з’являється сам юнак, і Безіл вмовляє лорда, щоб той не зіпсував цього хлопчину з чистою і світлою душею, не намагався на нього вплинути.

Розділ 2

Автор так описує нам Доріана: “Лорд Генрі дивився на Доріана, милуючись його ясними блакитними очима, золотистими кучерями, витонченим малюнком червоного рота. Цей юнак справді був напрочуд гарний, і щось у його особі відразу викликало довіру. У ньому відчувалася щирість і чистота юності, її цнотлива палкість”. Безіл працює над портретом, а лорд Генрі починає монолог про життя, людей, гріхи та спокуси. Юнака дуже вразили слова лорда, він замовк на деякий час, щоб зрозуміти почуте. Ці прості, але цікаві думки перевернули внутрішній світ хлопчини. “Душу краще всього лікувати відчуттями, а відчуття лікує тільки душа” – говорить Генрі Доріану, коли той насолоджувався запахом бузку у саду. Юнак розуміє, що боїться цю людину: вона щось змінила у ньому. Лорд намагається допомогти Доріану зрозуміти самого себе, доводить думку про те, що краса, юність – єдине в житті, що необхідно цінувати, тому що все це з плином часу зникає. Безіл закінчив портрет. Навколо картини виник скандал через те, що Доріан, спантеличений думками про швидкоплинність часу, зрозумів, що портрет назавжди залишиться таким, і він на портреті завжди буде молодим, але боїться, що з першою зморшкою на власному обличчі Безіл перестане його любити. “Як сумно! Я постарію, стану противним потворою, а мій портрет буде вічно молодим… Ах, якби могло бути навпаки! Якби старів цей портрет, а я назавжди залишився молодим! За це… за це я віддав би все на світі. Так, нічого не пожалів би! Душу б віддав за це!” – ці слова стали роковими для життя хлопчини. Лорд Генрі і Доріан домовились відвідати театр у цей же вечір.

Розділ 3

Наступного дня лорд Генрі відправився до свого дядька лорда Фермора, добродушного, але іноді різкуватого старого холостяка, який у минулому був дипломатом. Генрі відправився до свого дядька, щоб дізнатися більше про Доріана Грея. З розповіді дядька читач дізнається, що Доріан був онуком Келсо, сином леді Маргарет Девере. Мати юнака померла, а батько вбит. Містер Грей успадкував маєток Селбі. З діалогу Генрі та Фермора стає відомим, що батько лорда Воттона має наміри одружитися на американці. Лорд Генрі дякує дядька за отриману інформацію та відправляється на сніданок до тітоньки Агати, де повинен зустрітись з Доріаном. Гаррі бажає підкорити душу юнака, стати для нього об’єктом захоплення, вчителем. Лорд Генрі опинився у своєї тітоньки, а розмова за столом якраз йшла про його батька Дартмура та його можливий шлюб з американкою. Гаррі за сніданком говорить занадто різкі думки, говорить, що Англії потрібно перестати витрачати гроші на благодійність та почати робити внески у розвиток науки, тому що тільки вона може наставити людей на істинний шлях. Цими словами була дуже незадоволена леді Агата, яка багато витрачала на пожертвування. Лорд Генрі постає нам цинічним, фамільярним, але все одно він підкоряє своєю чарівністю та вмінням критично мислити. Сніданок закінчується тим, що Доріан та Гаррі залишають вітальну леді Агати, щоб відвідати Парк, а там спостерігати плин життя.

Розділ4

Пройшов місяць, Доріан знаходиться у вітальні лорда Генрі та очікує на нього. Гаррі вважає, що бути пунктуальною людиною – це марна трата часу, тому завжди запізнюється. Містер Грей познаймовися з дружиною лорда, леді Вікторією Воттон, яка завжди була у когось закохана, одягалась у дивне вбрання та до безумства любила ходити до церкви. Леді Генрі запросила Доріана на свій вечір. Прийшов сам Гаррі, випроводив дружину і радить юнаку ніколи не одружуватись: “Чоловіки одружуються від втоми, жінки виходять заміж з цікавості. І тим і іншим шлюб приносить розчарування”. Доріан розповідає Гаррі, що закохався в актрису на ім’я Сибіла Вейн, яка грала Джульєту у виставі Шекспіра “Ромео і Джульєта” у жахливо бідному театрі три тижні тому. Хлопчина так описує дівчину: “Гаррі, уявіть собі дівчину років сімнадцяти, з ніжним, як квітка, личком, з головкою гречанки, обвитою темними косами. Очі – сині озера пристрасті, губи – пелюстки троянд”. Він познайомився з актрисою у третій вечір, коли та грала Розалінду. Юнак подарував їй квіти, а потім відправися до неї за куліси. Cибіла була збентежена тим, як незнайомець вихваляв її талант, і вирішила називати Доріана “Прекрасним Принцем”. Він бажає, щоб Безіл та Гаррі подивились виставу з її участю та заплатити за трьохрічний контракт, яким Сибіла пов’язана з цим театром. Лорд Генрі зрадів закоханості юнака, тому що для нього хлопчина став ще більш цікавою людиною. Гаррі вважає людське життя єдиною річчю гідною вивчення. На думку лорда, кохання, закоханність – не примітивнні, а неймовірно складні почуття за своєю сутністю, цікаві психологічні явища. Генрі Воттону прийшла телеграма о заручинах Доріана Грея та Сибіли Вейн.

Розділ 5

Сибіла безумно радіє заручинам, а мати критично відноситься до цього. Місіс Вейн хвилюється за сина Джеймса, який відправляється моряком до Австралії на заробітки. Джим сподівається, що ніколи не повернеться до похмурого Лондона. Наостанок він говорить матері, щоб та оберігала Сибілу, та відправляється з сестрою останній раз прогулятися Парком. Дівчина старша за брата на рік та дає йому настанови: “Та дивись же, пиши мені з кожною поштою! І молися перед сном кожен вечір, а я теж буду молитися за тебе”. Джеймс хвилюється за Сибілу через незрозумілого залицяльника, до того ж аристократа, вважає, що мати занадто пихата, легковажна та не зможе доглянути за сестрою. Дівчину засмутила неможливість розділити своє щастя зі своїм братом. Несподівано повз них проїхала коляска Доріана, але Джеймс так і не побачив свого заклятого ворога. О шостій годині вони повернулись до дому, де їм належало попрощатися, а Сибілі ще й перепочити перед виставою. Перед тим як поїхати Джим запитав мати про те, що хвилювало його довгі роки. Чи насправді були його мати та батько одружені? Місіс Вейн зізналась, що вона не перебувала у шлюбі, але її коханий був щирою людиною. Джеймс покинув домівку та відправився у далеку путь.

Розділ 6

Безіл Холвард та Генрі Воттон зустрілись у ресторані “Бристоль”, де очікують на Доріана Грея. Художник дізнається від лорда о намірах юнака одружится з Cибілою та висловлює свою думку про безумство та нерівність цього шлюбу. Генрі зневажає шлюб, оптимізм, міркує про Доріана та його майбутнє. З’являється сам містер Грей. Юнак з захватом розповідає про своє кохання до акторки, про перший поцілунок та прийняття рішення о заручинах. Доріан зізнається: коли він поруч з коханою, то забуває про всі нісенітниці, що розповідав йому Генрі Воттон. Лорд говорить Доріану: “У ваших очах я – втілення всіх гріхів, які у вас не вистачає сміливості здійснити”. Компанія закінчила розмову та відправлись до театру. Безіл Холворд зрозумів, що назавжди втратив свого щирого та чистого Доріана.

Розділ 7

У цей вечір театр був переповнений. Через деякий час після початку вистави на сцені з’явилась довгоочікувана Сибіла Вейн у ролі Джульєти. Лорд Генрі та Безіл Холворд були несподівано вражені красою та грацією цієї дівчини. Коли дівчина почала говорити, то всі опинились здивованими: Сибіла зовсім не потрапляла у інтонацію та відверто жахливо грала. Обличчя Доріана становилось бляклим. Після закінчення другої дії лорд Генрі і Безіл пішли, залишивши Доріана наодинці зі свою трагедією. Закінчилась вистава, і юнак помчав за куліси, щоб розібратись, чому його кохана грала сьогодні так погано. Сибіла зізнається, що не може тепер грати, тому що вона пізнала справжнє кохання, життя за межами театру, щастя. Доріан на це одкровення відповідає: ” – Ви вбили моє кохання”. Містера Грея переповнила злоба, жалюгідна акторка йому тепер не потрібна, вона для нього померла назавжди. Він покинув її та повернувся додому, де він застав власний портрет у бібліотеці, але щось змінилось у картині. Вираз обличчя переменився, cкладка біля роту стала жорстокою. Портрет навчив Доріана цінувати свою красу, але юнак зрозумів, що ті слова, сказані у майстерні Безіла можливо стали реальними. Кожен гріх, зроблений містером Греєм, буде лягати на картину страшною плямою. Він вирішив більше не грішити, не спілкуватися з лордом Генрі, не піддаватись спокусам та повернутись до Сибіли Вейн.

Розділ 8

Доріан пізно прокинувся та отримав листа від лорда Генрі, але вирішив його відкласти. За сніданком у бібліотеці погляд містера Грея знову зупинився на екрані, який приховував собою портрет. Невже все це відубулося насправді? Посунути екран і дізнатися правду чи мучатись від невідомості? Доріан зачинив усі двері, відсунув екран і опинився один на один з самим собою.