Ольга Кобилянська — В неділю рано зілля копала (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Повість починається зі слів пісні “Ой не ходи, Грицю, на вечорниці”. Події твору відбувалися давно, в селі, що знаходилося в горах.

Під горою, що називалася Чабаниця, тулилося це село і бігла гучна ріка, недалеко від якої стояла хата багачки і вдови Іванихи Дубихи, яка мала єдину дочку. Якось у село прийшли цигани, що верталися в Угорщину. У таборі між ними трапилася одна пригода: третьої ночі по їх приїзді молода Мавра, жінка провідника циганів на ім’я Раду, народила сина. Дитина була білою, і Раду відразу зрозумів, що жінка зрадила йому. За законами циган Мавра мала бути покарана. Старий Андронаті, батько Маври, сказав, що визнає провину дочки, але просив дарувати дочці ще три дні між циганами. На третій день Андронаті влаштував прощання з дочкою: наливав усім горілки, потім заграв на скрипці жалісливу пісню і заплакав. Насправді батько напоїв усіх зіллям, щоб міцно спали, а сам вночі виніс Мавру і дитину з табору, бо дочці загрожувала смерть.

Андронаті підкинув дитину бездітному багачеві в однім із сіл за горою Чабаницею, а Мавру, яка теж була впоєна зіллям, поклав недалеко млина недавно повдовілої багачки Іванихи Дубихи. Біля дочки він поклав клунок з її речами. Від одного чабана циган довідався, що на обійсті, де він лишив дитину, живе перший багач в селі, Михайло Дончук, який не має дітей. Сам Андронаті не міг вернутися в табір, тому пішов у мандри, надіючись, що колись примандрує знов в оці околиці і погляне, як живеться внукові в багача.

Коли Мавра пробудилася рано, почала кликати батьків, пригадала про дитину, якої не було поруч, думала, що це з нею зробив Раду. Іваниха Дубиха змилувалася над циганкою і взяла жити до себе. Через два місяці по смерті чоловіка в Іванихи Дубихи народилася маленька Тетянка. Мавра стала дитині другою матір’ю.

Коли Тетянці було дванадцять років, Мавра попросила Іваниху Дубиху дозволити їй відокремитися від неї, бо сільські люди надто їй допікали і глузували. Крім того, Тетяна скоро стане дівочити – отже, їй, Маврі, іншої роботи треба, як годиться справедливій циганці. Циганка вирішила жити на Чабаниці, де стояв порожній бурдей-колиба, у якому жили колись чабани. Там циганка займалася ворожінням, збирала чудотворне зілля.

На Чабаниці була білява скала, яку прозвали “Білим каменем”. З-під нього було видно всі сусідні верхи і ліси, а між ними й село Третівку, що лежало на угорській границі. Зі східної сторони Чабаниці, з якої пів години ходу від обійстя і млина Іванихи Дубихи, вибігала в ліс біла стежечка. Ідучи тією стежкою від млина вгору лісом, можна було добратися до колиби Маври. У день, коли вона перебралася жити туди, подарувала Тетяні на пам’ятку про себе подарувала золоті обручки-ковтки, півмісяці. Малою дістала Мавра їх від своєї матері, а тепер просила носити ці сережки Тетянку, щоб була в них красна і пишна, як сама туркиня.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

У двадцять років Тетяна була висока, гнучка, білолиця, мала чорні густі брови і чорні очі. Дівчина була працьовита, чесна, милосердна. Вже й кілька разів старостів виправляла. Мати ж пильнувала, щоб дочка не подалася за нерівною собі парою. Щонеділі і свята вони ходили до храму божого, але й Мавру дівчина могла навідувати, коли хотіла.

У багача Михайла Дончука в селі Третівці жив хлопець Гриць, їхній годованець, якого колись підкинули на призьбу. Своїх господарів Гриць кликав батьком та матір’ю. Хлопець допомагав їм, працював, та інколи міг покинути все і їздити селами та лісами. Гриця дівчата роєм обступала, але батьки вирішили, що йому ще не час женитися. Та вони вже мали на прикметі Настуню Кривинюківну, бо її батьки були добрі ґазди. Саме Настка тримала Гриця у селі, з нею всі жалі ділив. Якби не вона, пішов би в світ, про який розповідав один старий білоголовий циган, що кожні кілька років переходив через їх село з Угорщини. Для Гриця тільки й щастя, що сопілка, трембіта і Настка.

Якось зимою Мавра кинула собі карти. Щось велике, несподіване чекало її, і в цьому вмішана Тетяна. Щось і смутне, і радісне чекало Мавру, ніби весілля, ніби смерть. І замішаний хтось в тім, хтось зблизька і хтось здалека. До хати Маври мали прийти два чоловіки, одному смерть, а другому радість. Один молодий, другий старий. Вночі під вікно Маври хтось прийшов і просив впустити. Налякана циганка не знала, що то був Андронаті. Вона так і не відчинила, бо їй здалося, що то приходила душа батька.

Кожної погідної неділі Тетяна приходила до Маври на Чабаницю. Якось, зірвавши два червоні великі маки та заквітчавшися ними, дівчина прийшла до циганки, та не застала її вдома. Тетяна подумала, що Мавра вийшла або в сусіднє село, або шукала десь лісом зілля. Дівчина пішла білою стежкою і зустріла Гриця. Потім хлопець привітався, а дівчина попросила об’їхати її, бо вона мусить тут чекати одну жінку. На запитання хлопця, як її звати, Тетяна відповіла, що вона Туркиня. Гриць визнав, що вона красива, що міг би полюбити її, однак дівчина сказала, що вона не для кожного. Хлопець хотів дізнатися про неї більше, але Тетяна говорила, що живе у лісі, назвала його дурнем. Гриць скипів і остовпів, потім почав хвалитися, що він син багатиря, пригрозив, що наб’є її. Гриць не хотів розходитися з нею, просив назвати ім’я, та вона так і не сказала, а потім пішла геть. Хлопцеві лишився лиш великий цвіт червоного маку, що лежав на землі. Його він заткнув за капелюх і поїхав.

Якось Мавра розповіла Тетяні про своє кохання до молодого боярина, який дізнавшись про її вагітність, здвигнув плечима і сказав, що вона сама винна. Найбільше Маврі запам’ятався його свист, що дістався їй вкінці в нагороду за любов. Циганка застерегла Тетяну, щоб не дожила до такого свисту. Горда Тетяна відповіла, що цього ніколи не буде.

Наступної неділі Тетяна знову зустрілася з Грицем. Відтоді хлопець весь час думав про Тетяну, не міг працювати. Та все одно він ходив до Настки, а вона нічого не допитувалася, не судила, а лише любила.

Через два тижні Гриць і Тетяна знову зустрілися. Дівчина показала турецькі ковтки і пояснила, чому люди в селі назвали її Туркинею. Потім вона запитала, чи до багатьох дівчат ходив Гриць, і попередила, що до неї посвистувати не буде. Хлопець зізнався, що любить її, а Тетяна сказала, що більше до нього не прийде, хіба він прийде до її хати. Вона розповіла про свою маму, і Гриць визнав, що то гонорна пані, але він все одно посватає Тетяну. Дівчині було важко на душі, бо вона пам’ятала слова Маври про зрадливих чоловіків.

Настала осінь. Тетяна тужила за Грицем, та в ліс більше не йшла. Зачинила душу і ніби ждала чогось. Вона згадувала Мавру і розуміла, що краще не любити, якщо мав би він її забути, висміяти. Хотілося розповісти про Гриця Маврі, але дівчина не могла. Якось прийшла до циганки і побачила на печі зілля. Мавра розповіла, що воно з-під “Білого каменя” і дає людині сон. “В неділю рано укопай, в понеділок полощи, у вівторок вари, в середу рано напій, то і гей-гей який сон лихо захопить!” – пояснювала циганка. Тетяна зізналася, що полюбила одного хлопця, а Мавра порадила не вірити йому, поки не пришле старостів.

Поволі проходила молодому Грицеві осінь і зима. Зразу виїжджав іще за красною Туркинею, та дівчина не виходила. Старостів до Тетяни не посилав, бо в його сусідстві жила Настка і він не хотів її смутити. Та одного дня Гриць вирішив їхати у село, де жила Іваниха Дубиха з своєю гарною донькою. Там він заїхав у їх двір, побачив вдову і Тетяну. Дівчина пообіцяла йому, що вийде весною в ліс, коли зазеленіє.

Гриць чекав весни, а тим часом ходив до Настки. Якось хлопець вийшов в полонину і зустрів з дитинства вже йому знаного діда Андронаті, що раз кілька років являвся в їх селі. Обидва розповіли, як їм живеться. Старий циган розказав Грицеві, що волочиться вже до двадцяти років на світі, лише глибокою зимою опиняється в Угорщині, коло інших циганів. Жінка в нього померла ще перед двадцятьма роками, недовго по утраті однісінької доньки, яку постигло нещастя. Дитині тієї доньки, щоправда, поводиться добре, а як настане час, що його внук одружиться, тоді він прийде до нього й остане. Андронаті мріяв заграти своєму внукові на весіллі на скрипці. Гриць признався циганові, що кохає дві дівчини, не може обрати одну і з того всього пішов би в світ. Андронаті порадив брати багачку і любити одну. Гриць сказав, що, мабуть, посватає білу – Настку. Хлопець запросив цигани до себе на весілля цієї осені і попросив благословення.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Нарешті Тетяна вийшла до Гриця в ліс. Вона натякала, що мати не дозволить їй ходити сюди, тож хай він присилає старостів. Гриць пообіцяв, що цієї осені будуть. Вони домовилися, що зустрінуться ще. Тетяна чи не щонеділі ходила лісом. Вона вагалася, чи Гриць вірно її любить. “Заким сніг упаде, ти будеш в моїй хаті”, – обіцяв хлопець, а ще признався, що він підкинена дитина, годованець.

Тетяна розповіла Маврі, що любить Гриця, що він обіцяв прислати старостів. Циганка просила квапитися, бо як прийде осінь, мати прийме других старостів.

Якось перед святом Івана Купала Тетяна вирішила розвідатися про свою будучу долю. Запросила товаришок і ровесниць, пішли над ріку оподалік трохи від млина. Завтра Івана Купала, а сьогодні дівчата ворожать. Була серед них і Мавра. Коли Тетяна кинула свій вінок у воду, його захопив вир. Вінок потягнуло в глибінь, і Тетяна не побачила його більше. Мавра сказала, що Гриць не посватає дівчину восени.

Минув якийсь час. Настка пішла з своїми родичами на прощу в далекі сторони і не попрощалася з Грицем, їй боліло серце, що він майже ціле літо не навідувався до неї. Грицеві стало шкода дівчини. Як повернула Настка з прощі, Гриць пішов до неї і зрештою признався, що покохав дочку Іванихи Дубихи у сусідньому селі. Настка відповіла, що він її все одно не покине, бо їхні батьки вже давно домовилися про весілля, а про Туркиню вона сама подбає.