Мігель де Сервантес — Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі) (переказ скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Частина перша

Розділ І, де оповідається про побут та звички славнозвісного ідальго Дон Кіхота Ламанчського

В одному із сіл Ламанчі жив дрібний дворянин (ідальго). Майна він мав небагато. У нього була ключниця, небога та хлопець, що працював надворі.

Ідальго був чоловіком років п’ятдесяти, міцної будови, але з худим обличчям. Він завжди рано прокидався та любив полювати. Говорять, що звали його Кіхана. Свій вільний час він проводив за читанням рицарських романів. Його улюбленим автором був Фелісіан Сільванський. Ідальго понад міру переймався його персонажами. Врешті-решт чоловік втратив здоровий глузд та почав жити власною фантазією.

Ідальго вірив у реальність книжкових пригод. Раптом він вирішив стати мандрівним рицарем, який би шукав собі пригод та захищав скривджених.

Чоловік почав готувати собі обладунки та коня. У нього була стара шкапа, яку він назвав Росінантом. Собі ідальго теж обрав нове ім’я — Дон Кіхот. Але потім вирішив назватися Дон Кіхотом Ламанчським, щоб своїм ім’ям прославляти батьківщину. Тепер йому була потрібна лише дама серця. Він згадав про гарну дівчину із сусіднього села, яку звали Альдонса Лоренсо. Дон Кіхот вирішив назвати її Дульсінеєю Тобоською, бо проживала дівчина в Тобосі.

Розділ ІІ, де оповідається про перший виїзд Дон Кіхота з його садиби

Не гаючи часу, Дон Кіхот вирішив податися в мандри. Виїхавши в поле, він раптом згадав, що його досі не посвячено в рицарі і він не має девізу. Це засмутило чоловіка, але він вирішив, що посвятить його перший, кого він зустріне. А девіз він здобуте за першої можливості.

Мандрував ідальго весь день, але пригод не трапилось. Під вечір він стомився, тому вирішив зупинитися біля найближчої корчми. Але корчма йому здавалася величним замком. Дві дівчини біля корчми злякалися озброєного чоловіка. Він намагався запевнити дам, що він приїхав захищати їх. Дівчат розсмішили дивний вигляд та промови чоловіка.

Корчмар мало не засміявся. побачивши Дон Кіхота, але вирішив бути ввічливим. Він запропонував йому відпочити в корчмі. Там рицар розповів присутнім про себе. У якості вечері у нього була погано зварена тріска та черствий хліб. Він кумедно виглядав, бо відмовився зняти свій шолом. Забрало заважало рицареві їсти, тому його кормила одна з тих дівчат.

Дон Кіхот думав, що корчма це замок, звук сопілки свинаря — вишукана музика, черствий хліб — булка, а тріска — форель. Тут він вирішив пройти посвяту в рицарі.

Розділ ІІІ, де оповідається про незвичайний спосіб, яким Дон Кіхота висвячено на рицаря

Дон Кіхот навколішках попросив корчмаря виконати його прохання. Він бажав, що його висвятили на рицаря. Корчмар погодився. Він відправив До Кіхота нести варту на подвір’ї. Чоловік запитав, чи має рицар гроші. грошей у нього не було. Корчмар порадив мати при собі гроші та ліки.

Хазяїн корчми всім розповів про божевільного.

Потрібно було напоїти худобу, але на кориті була зброя Дон Кіхота. Він заборонив її чіпати, але погонич не послухав. За це він отримав по голові.

Дон Кіхот вбив другого чоловіка, що підійшов до корита. Погоничі кидали в нього каміння, але корчмар наказав припинити. Він вибачився за тих людей. Йому не сподобалися витівки рицаря, хазяїн корчми хотів нарешті позбавитися мандрівного рицаря. Тому корчмар вирішив висвятити Дон Кіхота на рицаря негайно. Той став на коліна, а корчмар читав записи зі своєї книги, де він занотовував продажі ячменю. Потім ударив рицаря його власним мечем. Також мечем його оперезала одна з дам. Вона побажала Дон Кіхотові удачі.

Дон Кіхотові вже набридли ці церемонії, він прагнув пригод. Корчмар навіть не просив грошей від ідальго, він був щасливий, що той нарешті його покидає.

Розділ ІV про те, що трапилося з нашим рицарем, коли він виїхав з корчми

Дон Кіхот перебував у піднесеному настрої. Він вирішив заїхати додому за речами та знайти зброєносця. На роль підходив його сусід, що був бідним хліборобом.

Раптом рицареві почувся зі сторони гайка чийсь голос, який ніби жалівся. Дон Кіхот поїхав у той бік. Там він побачив хлопця років п’ятнадцяти та кобилу, що були прив’язані до дерев.

Хлопця лупцював чоловік. Він кричав на нього, а той вибачався. Це розгнівало мандрівного рицаря. Він викликав селянина на поєдинок. Той розповів йому, що карає недбалого наймита, який погано стежить за вівцями. Дон Кіхот наказав звільнити хлопця та заплатити йому. У селянина не було з собою суми боргу. Він запропонував Андресу піти з ним, але той побоявся. Тоді Дон Кіхот сказав, що його ніхто не буде чіпати, оскільки він так наказав. Хлопець все ж заперечував йому, але рицар був несхитний.

Потім Дон Кіхот поїхав звідти. Коли селянин побачив, що його вже не видно, відлупцював хлопця майже до смерті. Потім він його відпустив шукати свого захисника.

Тим часом Дон Кіхот був дуже задоволений собою. Він доїхав до перехрестя і дав Росінанту обирати їхній шлях. Згодом рицар побачив натовп купців, що їхали по шовк. Йому вони здалися рицарями. Дон Кіхот їм сказав, що Дульсінея Тобоська — найкраща у світі дівчина. Купці здогадалися, що перед ними божевільний. Він вимагав від них визнати красу Дульсінеї, а один із купців попросив показати її портрет. Тоді Дон Кіхот кинувся на нього зі списом, але послизнувся і впав. Один із погоничів зламав його спис і побив рицаря.

Дон Кіхот все одно був задоволений і звинувачував у всьому коня.

Розділ V, де оповідається далі про лихі пригоди нашого рицаря

Дон Кіхота знайшов його сусід. Той розповів йому свою історію. Але чоловік впізнав сеньйора Кіхада і запитав, хто з ним таке вчинив. Той відповідав йому лише по-рицарськи. Потім вони разом пішли до села. Селянин зрозумів, що Дон Кіхот був божевільним, але намагався нагадати йому про реальність.

Потім чоловіки під’їхали до до дому мандрівного рицаря. Там їх чекали цирульник, священик і ключниця. Остання дуже журилася за своїм хазяїном і звинувачувала у всьому рицарські романи. Священик запропонував віддати їх на суд, а потім спалити. Їх розмови було чутно Дон Кіхотові і його сусіду.

Потім Дон Кіхота завели до хати та почали лікувати. Його просили все пояснити, але він хотів лише спати та їсти. Тому із запитаннями звернулися до селянина. Той усе розповів про нісенітниці, почуті від Дон Кіхота. Священик переконався у своєму намірі спалити книги.

Розділ VІ про другий виїзд славетного Дон Кіхота Ламанчського

Уранці до Дон Кіхота прийшов священик, щоб поквитатися з книжками. Тим часом Дон Кіхот звав когось до себе. Він знову викрикував нісенітниці. Його ледве вклали в ліжко, а потім принесли їжу.

Уночі ключниця спалила книжки, а цирульник і священик замурували вхід до бібліотеки. Дон Кіхотові сказали, що це витівки якогось чарівника. Той впізнав у ньому Фрестона, свого давнього ворога. Небога Дон Кіхота просила його облишити свої мандри. Він почав гніватися, але потім кілька тижнів був спокійним.

У цей час Дон Кіхот багато часу проводив зі своїми друзями. Також він підмовляв дурнуватого сусіда стати своїм зброєносцем. Санчо Панса погодився, бо Дон Кіхот пообіцяв призначити його губернатором острову, який завоює.

Потім рицар накопичував гроші, поміняв щит, полагодив шолом. Нарешті він призначив зброєносцеві час, коли вони вирушать у дорогу. Той сказав, що візьме з собою віслюка.

Одного вечора, ні з ким не попрощавшись, мандрівники покинули дім. Вони повернули на вже знайомий шлях. Санчо Панса постійно нагадував про обіцяний острів. Дон Кіхот наобіцяв йому ще більше, наприклад, зробити його королем. Але зброєносець сказав, що його дружина не варта бути королевою.

Розділ VІІ про великий успіх, що мав Дон Кіхот під час жахливої, ніколи не чуваної пригоди з вітряками і про інші, гідні спомину пригоди

Раптом подорожуючі побачили в полі вітряки. Дон Кіхотові вони здалися ворожими велетнями. Санчо Панса не зміг переконати його у протилежному.

Рицар кинувся на вітряки зі списом. Крило одного з них збило його з коня. На допомогу Дон Кіхотові прийшов Санчо Панса. Потім вони продовжили їхати.

Дон Кіхот згадав про рицаря, який вчинив безліч подвигів, маючи при собі дубову гілляку. Він теж вирішив знайти собі таку. Також рицар сказав, що ніколи не буде скаржитися на біль.

Вночі Дон Кіхот зробив собі нового списа з дерева. Він думав про свою Дульсінею і не міг заснути. Санчо Панса, навпаки, спав дуже міцно. Рицар не думав снідати, задовольняючи себе мріями про даму серця.

Рицар зі своїм зброєносцем дістався Пуерта Лапіса. Дон Кіхот передчував пригоди та давав настанови своєму приятелеві. Він не мав права допомагати йому в поєдинку з іншим рицарем.

Раптом перед приятелями з’явилися два монахи на мулах, позаду них була карета з жінкою, що їхала до свого чоловіка, і погоничі. Монахи і жінка зустрілися випадково.

Дон Кіхот вирішив, що монахи вкрали якусь принцесу і захотів її врятувати. Він перегородив їм шлях і наказав відпустити дівчину. Бенедиктинці чемно йому відповіли, що не мають полонених. Тоді Дон Кіхот ледве не вбив своїм списом одного монаха, а інший швидко втік.

Санчо Панса знімав одяг з першого монаха як бойовий трофей, але його побили погоничі. Дон Кіхот розмовляв з жінкою, що була в кареті. Але поруч був ще біскаєць, який погрожував убити Дон Кіхота, якщо той не залишить їх у спокої. Тоді він викликав його на поєдинок. Біскаєць поранив мандрівного рицаря, а той почав наступ. Але знову отримав удар мечем. Потім Дон Кіхот сильно поранив біскайця, але на прохання дам не вбив його.

Розділ VІІІ про цікаві розмови між Дон Кіхотом і його зброєносцем Санчо Пансою

Після поєдинку Санчо Панса зажадав острів, виграний у ньому. Дон Кіхот йому пояснив, що бувають битви, які закінчуються лише пораненнями. Але також продовжив обіцяти різні речі, що зробило щасливим Пансу.

Росінант віз Дон Кіхота в ліс. Санчо Панса запропонував сховатися в церкві від Святого братства, якщо те надумає кинути їх до в’язниці. Але Дон Кіхот був упевнений, що мандрівних рицарів не судять. У нього з вуха текла кров, зброєносець вирішив допомогти йому маззю. Р же почав розповідати казки про цілющий ф’єрабраський бальзам, що зданий відрубану голову знову приставити до тіла. Санчо Панса навіть був готовий відмовитися від острову в обмін на рецепт бальзаму.