Марина Павленко — Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Марина Павленко

Повість-казка “Русалонька із 7-В,

або Прокляття роду Кулаківських”

Стислий переказ по главах, та схема родоводів в творі; автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

1. Вони знову!

Софійка плакала над казкою Андерсена “Русалонька”: нетямущий і красивий принц (схожий на однокласника Вадима Кулаківського) не розуміє, що його врятувала Русалонька, і танцює з іншою (схожою на Ірку Завадчук). Софійчина тітонька Сніжана підходить до дівчинки і каже, що малою теж плакала над цією казкою.

Скоро у тітки весілля з Валентином (він поламав ногу на футболі, потрапив у лікарню, і там вони познайомилися). Мама Софійки раділа, що тітка нарешті вийде заміж, бо до Валентина дуже перебирала женихами (її не влаштовували прізвища, але тепер вона буде Сніжана Біла). Мама й тітка самі шили ексклюзивне плаття, а Софійка мусила доглядати тримісячного братика Ростика. Батько Софійки був у відрядженні, родина місяць тому переїхала у нову квартиру. Кожного разу, коли був повний місяць, поверхом нижче Софійка чула дивні звуки: хтось бігав, охкав, стукав, сміявся. Цієї ночі Софійка побігла до мами, яка пригорнула доньку, і так вони сиділи. Коли настав світанок, усе стихло.

2. Вилазка до шафи

Зранку пішли до баби Валі – сусідки навпроти, якій мешканці загадкової квартири довірили ключі, аби поливала вазони. Баба неохоче пішла з мамою і Софійкою на перший поверх. У квартирі був перекинутий стілець і валялася блакитна стрічка. Баба не вважала це дивним. У баби Валі був пухнастий вгодований кіт Фантик, Софійка зауважила, що він чорний.

У школі Софійка дала списати українську Кулаківському, але він не звертав увагу на Софійку, кидав хрущів у сумку Ірки Завадчук. Після уроків додому не хотілось, тому пішла до колишнього сусіда Сашка, який і досі мешкав у напівпідвальчику з мамою і трійнятами сестрами.

Сашко мав “бізнес”: важив людей, продавав дрова (гіллячки, які збирав у дворах), ряст. Букетик квітів рясту подарував Софійці. Хлопець хотів зібрати стартовий капітал і “розкрутитися”. Колись Софійка допомагала писати йому картонки для товару (хотіла наскладати на комп’ютер, та заробила лиш на морозиво). Дівчинка розповіла хлопцеві про свою гімназію, весілля тітки і пережиті нічні страхи. Переказала навіть казочку про Русалоньку.

Удома мама вже переживала, чому дочки довго не було. Софійці доручили знайти у старій прабабусиній шафі коралі для нареченої Сніжани. Прабабусина шафа не проходила в двері колишньої квартири, тож була зборищем старих речей у підвалі. У новій квартирі вона пролізла у двері. Тато мріяв її реставрувати. На всю довжину шафи була шухляда на замку. Мама загубила ключа, довелося тітоньці відкрити замок невидимкою. Софійка знайшла коралі: коротеньку низку дрібних вишнево-коричневих трубочок. Мама розповіла, що кожна жінка їхнього роду під вінець одягала ці коралі.

Коли зібралась поскладати назад у шухляду інші речі, помітили, що вона… замкнена! Тітка і мама думали, що закрила Софійка, але вона не закривала.

Тітка дозволила Софійці тримати у себе коралі аж до весілля.

3. Розмова під акацією

У школі після уроків на Софійку поглянув Вадим. Виявляється, Софійка забула зняти коралі вдома, і тому на неї всі витріщалися. Але ж Вадим! Він же подивився не тільки через коралі?! Софійка подалася парком і ніби випадково опинилася на стежці, якою ітиме Кулаківський. А він сидів на пеньку під акацією і курив. У родині Софійки ніхто не курив, Сашко уже й зав’язав. Але хлопець Софійчиної мрії не мусив би палити. Та що робити. Хлопець сказав не судити його, бо в нього складне дитинство: батько лиш гроші висилає, а сам десь далеко живе, мама не з’являється, а баба дістала до живих печінок. А все тому, що рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама: той спився, той убився, татів брат від наркотиків помер, дід щез, а баба казиться, що з проклятим родом зв’язалась. Коли хлопець ішов додому, то просив Софійку нікому не розказувати про прокляття. Дівчинка раділа, що Вадим довірив їй таку таємницю.

4. Прогулянка з Ростиком

Повернувся тато, сидів із Ростиком, а мама насмажила котлет. Прибігла і тітка Сніжана, щоб дошивати плаття. Вона принесла своє фото з Валентином, яке зробили в той день, коли його виписували. На фото Софійка помітила якогось хлопчика біля куща. Він мав такий вигляд, ніби в нього відібрали улюблену цяцьку.

Після сніданку Софійці доручили гуляти з Ростиком, даремно, що сьогодні вихідний. Софійка покотила візочок до Сашкової точки. Сашко радів, бо заробив на ремонт маминих босоніжок. В одній коробці були кошенята, які народила Сашкова кішка. Мама хотіла потопити кошенят, але Сашко не дав. Тепер їх продавав або роздавав в добрі руки. Софійка хотіла кошеня, але мама не дозволяла. Сашко помітив коралі дівчинки. Вона їх зняла і поклала в кишеню. Софійка і Сашко договорилися до того, що дівчинка дорікнула Сашкові, що зі своїм “бізнесом” пропускає школу. Вони мало не посварилися, Софійка покотила візочок з братом додому. Раптом на мить побачила Вадима. Але лишився лиш запах цигаркового диму. Стало чомусь радісно. Вадим – дим! Дим – Вадим!

5. Оглядини

У неділю на святковий обід прийшла Сніжана зі своїм женихом – високим елегантним блондином Валентином. Чоловік подарував мамі квіти, Софійці – набір шоколадок, а Ростикову – 10 доларів. По обіді Сніжана збігала ще раз поглянути на сукню. Валентинові не показали, бо це погана прикмета. Але коралі вирішила показати. Тут Софійка полізла до своєї кишені, щоб віддати їх, але коралів не було.

6. Хлопчик зі світлини

День був не дуже добрим: братик вередував, мама ледве не сварилася, у школі усі звертали увагу на Ірку, хоч у Софійки була гарна зачіска. Після уроків пішла до Сашка, бо думала, що це він узяв.

Вдома ще раз все обшукала і натрапила на фото тітки з Валентином, яке вона забула. Софійка відчинила шафу і всілася на лахи поверх шухляди. Випадково зачепила дверці, і вони зі скрипом, що нагадував слово “коралі” зачинилися. Софійка передражнила шафу, сказавши “коралі” і опинилася у тому часі, коли тітка і Валентин робили фото біля лікарні. Софійка сиділа уже не в шафі, а на всіяній хвоєю траві. Побачила і того сумного хлопчика, якому запропонувала шоколадку, яку мала в кишені. Він не захотів. Софійка рушила за ним і з’ясувала, що хлопчина з матір’ю мешкають у дрібному півбудиночку над самісіньким крутосхилом, звідки вже починався парк.

Дівчинка захотіла додому і сказала “коралі”, але нічого не сталося. Тоді сказала слово справа наліво: “іларок” і опинилася в шафі. Коли тато прийшов з роботи, помітив на одязі Софійки голки сосни, яка у їхньому дворі не росте. Дівчинка була дуже здивована.

7. На хаті

Після уроків Софійка побачила бабу Валю з Фантиком, у якого на повідку була блакитна стрічка – точнісінько така, як у тій квартирі на килимі.

А зранку на стежці, якою ходив Кулаківський почула розмову між ним і якимось типом. Вадим щось йому пропонував купити у нього.

Найголовнішою турботою тепер були коралі. Сніжана говорила, що без них й весілля не буде. Мама поводила себе холодно.

Софійка шукала у дворі коралі і придумала першою піти до Вадима. Бо Русалонька також першою пішла назустріч. Адресу знала з класного журналу. Софійку зустріла бабера з непривітним поглядом і циганським волоссям. Вона жалілася на хлопця, який ходить, де хоче, не вчиться, хоч батько хоче, щоб скінчив гімназію і могоричами з класу в клас Вадима перетягують. Баба жалілась на бісових предків, жаліла, що вийшла за Кулаківського та навіть показала дуже старе фото, на якому був з проколотими очима ситий, з пишною чуприною, чоловік у кожусі.

Раптом прийшов Вадим, Софійка сховала собі фото. Дівчина сказала, що прийшла спитати домашнє завдання з англійської. Домашнього завдання з англійської, виявляється, їм не давали. Розмова не клеїлась, Вадим сидів мов на голках, ніби когось чекав. Незабаром прийшов тип, що був сьогодні під акацією, і Софійка пішла.

8. Підслухана розмова

Вчителька біології на останньому уроці повела Софійчин 6-В на екскурсію до старого парку. Софійка слухала розповідь про дерева, а Вадим був далеко і лозиною полохав жаб понад озерцем. Біля нього було кілька хлопців і нахабна Ірка Завадчук. На центральній алеї Вадим купив Ірці дороге морозиво. Хотів купити і Софійці, але від несподіванки, вона сказала, що такого морозива не любить. Вадим хвалився, що має ліві гроші. Урок давно скінчився, і біологічка дозволила тим, хто живе неподалік, іти додому. Софійка з подивом помітила, що опинилася саме на тій вуличці, де жив загадковий хлопчик зі світлини. Мама кричала на хлопчика, щоб більше не ходив до “татуся Валентина”, бо в нього тепер усе для іншої, на весілля. Софійка не вірила вухам.

9. Чоловік із виколотими очима

Софійка зустрілась з Сашком. Усіх кошенят він уже роздав, лишилася Чорнобілка (таку кличку придумав Сашко), яку так хотіла дівчинка.

Удома все думала про кошеня, яке могло би жити під ліжком. Згадала про фото, яке дала Вадимова баба. Софійка бере світлину і зачиняється в шафі. Опинилася у кімнаті, де фотограф робив фото тому чоловікові. Той самий кожух, а от борода – руда, як вогонь, а очі жовті, хитруваті. Софійка ховалася за ширмою і почула, як цей чоловік говорив, що цілий Вишнопіль дізнається про Гордія Кулаківського. Гордій виходить у двері, Софійка – за ним і опиняється у зимовому містечку: двоповерхові будиночки, магазинчики, присипані снігом фонтани, солом’яні стріхи. У Софійчиному світі була весна, травень, тому дівчинка добряче змерзла.

Коли тітонька Сніжана відкрила шафу, Софійка була уся крижана.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

10. День відчинених дверей

Софійка лежала хвора, боліло горло, розколювалась голова, але мама не сердилася і догоджала хворій. Приходила баба Валя за цибулею і була привітна.