Леонід Глібов — Щука (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

На Щуку хтось бомагу в суд подав,

Що буцімби вона такеє виробляла.

Що у ставку ніхто життя не мав:

Того заїла в смерть, другого обідрала.

Піймали Щуку молодці

Та в шаплиці (1)

Гуртом до суду притаскали,

Хоча чуби й мокренькі стали.

На той раз суддями були

Якіїсь два Осли,

Одна нікчемна Шкапа

Та два стареньких Цапа —

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий.

За стряпчого (2), як завсігди годиться.

Була приставлена Лисиця…

А чутка у гаю була така.

Що ніби Щука та частенько.

Як тільки зробиться темненько,

Лисиці й шле — то щупачка (3),

То сотеньку карасиків живеньких

Або линів гарненьких…

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав

(Хто ворогів не мав!), —

А все-таки катюзі,

Як кажуть, буде по заслузі.

Зійшлися судді, стали розбирать:

Коли і як воно, і що їй присудити?

Як не мудруй, а правди ніде діти.

Кінців не можна поховать…

Не довго думали — рішили —

І Щуку на вербі повісити звеліли.

— Дозвольте і мені, панове, річ держать, —

Тут обізвалася Лисиця. —

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, —

У річці вражу Щуку утопити!

— Розумна річ! — всі зачали гукать.

Послухали Лисичку

І Щуку кинули — у річку.

(1) Шаплик — посудина з ручками для носіння рідини.

(2) Стряпчий — адвокат, захисник обвинуваченого в суді.

(3) Щупачок, щупак — самець щуки.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Байка “Щука” Л. Глібова — гостра сатира на несправедливий суд, у якому нікчемні судді могли засудити безневинну людину. Такі шахраї, як лисичка, за хабарі вміють повернути справу на користі кривдника, ввести в оману суддів. І донині часто користуються крилатим висловом із байки — “І щуку кинули у річку”, — коли хочуть сказати, що замість заслуженого покарання хтось потрапив у свою рідну стихію, у звичну обстановку й уникнув відповідальності за свої ганебні вчинки, за злочини.