Леонід Глібов — Квіткове весілля (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Алегоричний жарт

У вишневому садочку.

Під вербою, в холодочку,

Щоб лихо прогнать

І щоб долю звеселити,

Заходились наші квіти

Весілля гулять.

Не було б таких новинок,

Та хрещатенький (1) Барвінок

Усіх здивував.

Він Фіалочку блакитну.

Наче панночку тендітну.

За себе узяв.

Посередині в таночку,

У зеленому віночку,

Танцює Будяк.

Кругом свашки, і сусідки,

І Фасолі, і Нагідки,

І між ними Мак.

Наче справжнії музики.

Грають Півні та Індики,

Деренчить Гусак.

А Будяк всіх потішає.

Підморгне і примовляє:

“Отак, квіти, так!

Танцювала риба з раком,

А морковця з пастернаком,

Та не краще нас!

Нуте ж швидко, шпарко, квіти,

Молодих повеселити —

Один тому час!

Ой козаче молоденький,

Наш Барвінку зелененький,

Потіш Будяка,

І у парі з молодою

Між своєю перезвою (2)

Утніть тропака (3)!

Нехай гляне Редька в дірку,

Переверне долю гірку

Догори хвостом

І музиченьку почує,

Потанцює, пожартує

З товстим Будяком.

Тільки й щастя, тільки й жити.

Покіль буде сонце гріти, —

Пов’янем колись!

Як там буде — знає доля,

А ще покіль наша воля,

Гуляй, не журись!”

Де взялись Чижі й Синиці,

Прищебечують музиці.

Ще пристав і Шпак.

Будяк скаче, не вгаває,

Підморгне і промовляє:

“Отак, квіти, так!”

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Читаючи вірш Л. Глібова “Квіткове весілля”, ніби потрапляєш на свято природи. Згадуєш літо, коли все на городі зеленіє, буяє, переплітається, ніби в химерному танці. Письменник створив жартівливу поезію, але має вона глибокий підтекст: ніколи не впадай у відчай, радій життю, умій бачити хороше навкруги, вчися в козаків, наших славних предків, оптимізму, волі до життя. Змісту відповідає й форма — вірш має танцювальний, бадьорий ритм.

(1) Хрещатий — який має хрестоподібну форму.

(2) Перезва — весільний обряд, за яким родичі молодої йшли з піснями до молодого на частування.

(3) Тропак — український народний танець.