Іван Карпенко-Карий — Сава Чалий (стисло)

Стислий переказ, виклад змісту

Головні герої “Сава Чалий”

Потоцький — коронний гетьман.

Шляхтичі — Шмигєльський, Жезніцький, Яворський, пані Качинська, Кася (дочка Качинської)

Зося Курчинська, потім жона Чалого.

Сава Чалий — головний герой трагедії Карпенка-Карого

Гнат Голий — його побратим.

Гайдамаки — Кульбаба, Кравчина, Яків, Молочай, Микита

ДІЯ 1

Медвідь і Грива зустрічаються в якійсь хижині, остерігаючись, щоб їх не побачила панська варта. Грива заспокоює, адже паничі бояться Саву Чалого і не сунуться вночі за село.

Сава Чалий — запорожець, на Січі його поважають, але Сава не згоджується з тим, що завелось тепер на Січі. Він хоче людей і віру боронить, а старшина більше тягне за панів.

Тому Сава кинув Січ! Побратавсь з Гнатом Голим, і почав скрізь по Україні панів лякають, які людей податками непосильними обклали.

Згодом до хати почала громада сходитися, щоб провести віче. Люди були не в силі платити стільки податків, відбувати панщину, тому сподівалися на допомогу Сави Чалого. Три дні назад громада відмовилася платити чиншу, про це повідомили Потоцького, який засідав у Каневі. Тепер на людей чекало покарання, якого вони з острахом очікували. Але тікати їм було нікуди, бо на інших слободах було таке ж життя, а свої сім’ї вони не могли покинути. Хоча деякі сміливці втікаючи, приставали до гайдамаків.

Сава Чалий прийшов на віче до людей, він допоміг двом жінкам, яких зустрів по дорозі, вони втікали від жорстокості Потоцького та його оточення. Жінки тікали в Лебединський монастир. Чалий наказав своїм людям допомогти жінкам дістатися Лебедина, за що вони були йому вдячні.

Люди просили Саву стати їх отаманом, вести їх боротися проти панів. Сава розповів, що в Чорнім лісі знаходиться їх кіш, їх потрібні люди і гармати, щоб виступити проти Потоцького. Кіш цей знаходиться в такому місці, що його не взяти, потрібно лише запастися харчами. Сава хотів боротися з жидами, які знущаються над поспільством, намагаються завести унію, а православ’я хочуть знищити.

Сава вважав, що потрібно заснувати нову Україну на вільних козацьких степах біля Лугу Великого, за порогами понад Дніпром. Люди були згідні з цим, і пристали до ватаги Чалого, вирушати на Кіш мали наступного дня.

Один із селян повідомив, що люди Потоцького знущаються над селянами. Згодом з’явився Гнат Голий, він розповів, що зі своїми людьми розквитався зі слугами Потоцького. Потім вони разом з Савою поїхали перехоплювати волохів, які втікали.

ДІЯ 2

Палац. Шляхтичі Жезніцький і Шмигельський розповідають про те, що зловили вже кілька гайдамак, і всі називають себе ім’ям Сави Чалого, їх катують, б’ють, садять на палю… Але щотижня з’являються нові Сави, їх вішають, четвертують.

З усіх шляхтичів в палаці лише пан Шмигельський розумів як живеться простому людові,але Потоцький лише сміявся над ним, холопів він за людей не вважав. Його хвилював лише Сава Чалий, до якого у ватагу тікало чимало людей, і потім вони грабували, вбивали паничів.

Шмигельський намагався переконати Потоцького, що боротися потрібно не з Савою Чалим, а з причинами, через які повстають люди. Він вважав, що якщо послабити податки, організувати справжній суд по кодексу, то гайдамацький рух зникне і сам.

Але Потоцький лише посміявся з того і порівняв Шмигельського з шутом…

До Потоцького зі скаргою на непокірних холопів (які не платили їй і не прислуговували) прийшла пані Качинська з дочкою. Пані Качинська була вдовою і просила допомоги, щоб Потоцький усмирив холопів. Потоцький, щоб швидше позбутися від неї запропонував видати її дочку Касю за Яворського. Але Качинська настояла на тому, щоб самій одружитися з Яворським, вони отримали за шлюб п’ять тисяч злотих від Потоцького.

До палацу привозять чергового Саву Чалого. На всі питання Потоцького гайдамака відповідав: “Може так, а може й ні”, чим сильно розгнівав Потоцького. Спочатку його наказано було вбити, але після пропозиції Шмигельського вирішили його напоїти, нагодувати, і вивідати потрібну інформацію. А на третій день, коли нічого гайдамака не скаже, посадити на палю.

Потоцький отримує лист, і дізнається що Сава з загоном чоловік у двісті напав на Очеретне, забрав запаси їжі, худоби і дочку підстарости Курчинського, Зосю.

Потоцький був у ярості, він ладен був на все аби піймати ворога Саву Чалого. Це завдання від доручив Шмигельському, і той запропонував переманити Саву Чалого на свій бік. Йому мали дати сто тисяч злотих і маєток.

Потоцький написав для Чалого листа і дати печать гербову, щоб Чалий повірив у цю обіцянку. В листі вказали, що якщо Чалий буде служити Потоцькому, то і для холопів будуть покращення!

ДІЯ 3

Розповідається про кіш у Чорному лісі.

Деякі вартові захоплюються Савою Чалим і мріяли, що він стане їх отаманом. Вони бачили, що Сава готується до війни з ляхами, збирає людей, запасається провізією, але їм не вистачало гармат. Але на Коші були і невдоволені, вони не хотіли чекати збільшення сил, а хотіли вже виступати проти ляхів, головним серед них був Гнат Голий (побратим Сави). Гайдамаки хвилювалися, адже сварка між Гнатом і Савою, могла принести погані наслідки.

Сава виніс догану гайдамакам, які вкрали дівчину Зосю з Очеретного і наказав повернути її додому, адже вони не розбійники, і не татари, і дівчат в полон не беруть.

Виявляється Зосю в Очеретне повернув Іван Шмигельський, він заприсягнувся Саві у вірності, сказав що не міг служити шляхтичам і дивитися на бідування людей, на беззаконня, тому і пристав до його ватаги. Чалий відчув у Шмигельському споріднену душу і повірив йому.

Шмгельський розповів Саві, що Зося закохалася в нього і передала йому перстень. Чалий і сам закохався в Зосю, навіть хотів би одружитися з нею, але через своє покликання — боротьбу проти ляхів, змушений був відмовитися від цього задуму.

Гнат Голий дізнавшись, що Потоцький влаштував полювання на гайдамак, вимагав негайного виступу проти ляхів. Чалий попросив почекати отримання гармат, людей, після приєднання яких можна буде виступити справжньою війною.

Але прибуття запорожців з листом, в якому повідомлялося, що запорожці, які втекли з Січі і приєдналися до гайдамак мали негайно повернутися назад. січовиків, які залишаться з гайдамаками мали карати на смерть.

Люди були налякані вони не хотіли коритися такому закону. Гнат підбурював людей на повстання, а Сава Чалий пропонував деякий час перечекати, а коли всі втратять пильність піти війною на ворогів. І Сава все ж зумів переконати людей заспокоїтися і чекати, адже поки в них малі сили і вони без гармат — вони легка здобич.

В кіш у Чорному лісі приїхав гайдамака з Немирова. Він розповів, що п’ятнадцять побратимів спіймали і стратили. Запорожці вимагали помсти за побратимів, а Гнат скористався настроєм людей. Тепер Гнат Голий став отаманом гайдамаків, і якби Чалий не переконував почекати ніхто його вже не слухав…

Шмигельський скористався ситуацією і закоханістю Сави і запрпонував Саві поїхати до гетьмана Потоцького в Немирів і пристати на його умови:

“Він дасть усю милицію свою під твою руку, і ми поможемо йому прогнати гайдамацькі купи, що лиш озвірюють панів проти людей, а люд проти панів. Коли ж настане мирнеє життя, — тоді лиш процвіте наш край!”

Чалий спочатку подумав, що Шмигельський шляхтич і з’явився в його коші, щоб зрадити. Але Шмигельський розповів Саві про пропозицію Потоцького, про обіцянку полегшення життя і для простих людей. Сказав, що Потоцький навіть дасть дозвіл на його одруження з Зосею…

Перед Чалим стояв нелегкий вибір — зрадити товаришів і стати паном проти яких і сам боровся, чи бути вірним сином України.

Але Шмегельський запевнив його, що він тільки покращить життя людей, адже піся зникнення гайдамаків буде мирне життя, а він зможе жити з Зосею. Чалий згодився приєднатися до Потоцького, якщо виконають його умови:

“Щоб грецька віра благочесна на Україні лиш цвіла, а унія щоб і не пахла; щоб, замість панщини, платили люде чинш такий, який умовились платить, на слободи йдучи, і суд щоб рівний був для всіх!”

Події далі розгортаються в палаці Потоцького. Шляхтичі думають, що Шмигельський пристав до гайдамацького руху і зрадив їх. До Потоцького приводять Зосю, щоб дізнатися про Чалого.

Зося каже, що гайдамаки до неї ставилися поважно, а Сава — чесний лицар, який зворушив її серце… Що саме Чалий наказав повернути Зосю додому, куди і привіз її Шмигельський, який назвався Іваном Найдою.

До зали палацу ввійшли Шмигельський і Чалий. Зося одразу просила Потоцького помилувати Саву. Жезніцький вимагав, щоб їх повісили, бо знову зрадять.

Чалий і Шмигельський заприсяглися вірно служити Потоцькому, а той віддав Зосю в дружини Чалому.

В придане Чалий отримав села Рубань і Степашки, і сто тисяч золотих. А Сава пообіцяв зруйнувати кіш свій, що в Чорнім лісі, розігнати гайдамаків, лише попросив Потоцького: полегшить долю посполитих.

ДІЯ 4

Медвідь і Грива ховаються в печері, після того як Сава зруйнував свій Кіш і почав ловити гайдамаків. Частину гайдамаків Сава переманив до себе на службу, даруючи їм землі і вільготи.

Медвідь і Грива згадують підлу зраду Сави, як він вночі напав на кіш, розбив його, а Іван Найда (Шмигельський) влаштував засідку, багато людей загинуло, багато повтікали. І мріють про помсту Саві.

Тим часом приїжджає запорожець, який їздив з ватагою грабувати немирівського пана, і ледве втекли від погоні самого Сави.

Гнат збирається сам іти до Сави, щоб розрахуватися за зраду. До печери прибув Кравчина, який стежив за Савою і розповів, що той живе в селі Степашках, що подарував йому Потоцький, заселяє свої землі тими гайдамаками, котрі, піймавшись, каються і присягають жити тихо. Кульбаба і Горицвіт попались на замірі вбити Саву. Кульбаба покаявся і живе тепер в Степашках, у тім селі, де Сава; а Горицвіта Сава повісив, бо той покаятися не схотів.

До лісу наближалася погоня, Гнат зібрав людей, щоб влаштувати засідку, хоча гайдамаків було менше, але вони сподівалися, що за ними гониться сам Сава і їм вдасться його схопити.

Почався бій, гайдамаки напали неочікувано, розпороли коням животи і дякуючи несподіванці отримали перевагу… В печеру Гнат повернувся разом з Шигельським. Гнат був поранений, як і Шмигельський, їх оглянув знахар.