Стислий переказ, виклад змісту
Сумний та невеселий сидів на лавці у світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха. Він із славного козацького роду, усі його діди й прадіди були сотниками. Коли не стало батька, Микита схаменувся, що йому вже двадцять п’ять, а він і досі не одружений. Вирішив поїхати свататися до багатої і вродливої хорунжівни Олени, яка жила одна з братом, що збирався у ченці.
Забрьоха приїхав на хутір Безверхий буцімто за брагою для волів. Побачивши хорунжівну, не міг до ладу сказати, що хоче свататися. Вранці на снідання подали печеного гарбуза, і сотник із соромом зрозумів, що йому відмовлено. Тому-то він і був такий невеселий.
До смутного й невеселого Забрьохи прийшов сотенний писар Прокіп Ригорович Пістряк, щоб скласти рапорт про наявність козаків на черговій перевірці. Писар був “ученою” людиною і говорив такою сумішшю канцеляризмів, що його мало хто розумів. Щоб не збитися з ліку, рахуючи козаків, Пістряк робив зарубки на хворостині, яка була така довга, що він ніяк не міг занести її до хати. Забрьоха порадив переламати хворостину, і вийшло так, що саме на за-• рубці. Почали рахувати — не вистачає одного козака. Вийшов писар на вулицю, склав хворостину, перерахував козаків — усе сходиться. Зайшов в хату з переламаною лозиною — знову немає, вийшов — є. Розсердився, лається, хто з козаків од нього ховається, Забрьоха здогадався, що одна зарубка губиться на переломі, підняв на глум приятеля. Той дуже розсердився, викинув хворостину, відмовився обідати із сотником і задумав йому помститися.
Прийшов Пістряк до сотника, спочатку відмовився обідати, а потім сів і почав “сокрушати” все підряд. Розговорилися про те, чому довго немає дощів. Писар сказав, що це через відьом, —їх треба викоренити, випробовуючи водою. І порадив послати кривого Ілька до вищого начальства з рапортом про те, що вони не можуть виступати із сотнею у похід, як наказано, бо будуть топити відьом, сподіваючись таким чином усунути Забрьоху із сотникування.
Вранці у “славному сотенному містечку” Конотопі всі зібралися біля ставка дивитися на відьом. Зв’язали сім баб. Одна з них, Пріська-знахарка, якось дала писареві замість приворотного зілля проносне, то він “став на неї гонитель”. Друга, Химка, могла відгадати, хто що вкрав і коли збрехав. На неї пан Ригорович був злий за те, що сказала, ніби він у сусіда бджоли вкрав.
Третя — Явдоха Зубиха, яка вдень була стара-стара, а вночі молоділа. Четвертою була Пазька, яка нишком чаклувала, п’ятою — Домаха, що капості людям тайкома робила. Були ще Векла, котра мала гроші, та не позичила чи не дала Пістрякові, й Устя, дочка якої піднесла писареві гарбуза. Жінок кидали у воду. Котра тонула — витягали, бо не відьма, і, якщо вдавалося, відкачували. Уже кинули шістьох, а відьми все немає. Взялися за Явдоху Зубиху. Вкинули у ставок, а вона все плюсь-плюсь, як рибонька, плаває та сміється. Стали її ловити, поклали на лавку та й б’ють різками. А вона глузує з усіх. Тут з’явився старий чоловік Демко, що знався на чаклунстві. Одвів од усіх ману, тоді люди побачили, що б’ють не відьму, а колоду. Схопили Явдоху й дали добре хльосту, поки попросилася, закричала, що поверне дощі й роси, ще, може і йому, Ригоровичу, в пригоді стане. Писар подумав, що дійсно відьма може йому допомогти, тому наказав відпустити її.
По обіді заявився Пістряк до сумної після прочухана Явдохи Зубихи, приніс подарунки й попросив, щоб допомогла йому стати сотником, а він дозволить їй вільно чаклувати.
Тут прийшов Забрьоха, теж із подарунками, й попросив відьму приворожити до нього хорунжівну. Явдоха зажадала, щоб вигнали з Конотопа Демка, який одвів ману од людей, і через це її впіймали та побили насправді.
Біля хати у своєму Безверхому хуторі сиділа Олена Йосипівна й сумувала за своїм коханим, що пішов у похід із козаками. Раптом перед нею невідомо звідки з’явилася бабуся і сказала, що все в неї буде добре, її судденко Дем’ян Халявський скоро прийде. І вони пішли в хату чаклувати, а потім хорунжівна заснула.
Смутний та невеселий стояв перед сотнею Микита Уласович. Писар повідомив, що треба йти до Чернігова, а сотник відмовився, звелівши козакам розходитися вечеряти.
Раптом щось сталося: пан Уласович закричав, піднявся в повітря й полетів на Безверхий хутір, де чаклувала Явдоха. Відьма зробила І так, що хорунжівна у сні зреклася Дем’яна і попросила віддати її за Микиту. Після того Зубиха відправила сотника додому у ступі й веліла чекати, коли по нього пришлють.
Олені відьма порадила послати брата до Забрьохи, а самій готуватися до сватання.
Дуже засмучений був пан судденко Дем’ян Омелянович Халявський: хотів засилати старостів до панни Олени, а йому сказали, що вона вже просватана за сотника Забрьоху. Тут прийшла Зубиха й наказала Дем’янові готуватися до весілля.
Повільно й неохоче збиралася панна хорунжівна до церкви на вінчання. Явдоха їй допомагала, потім вискочила надвір. Знайшла стару бідну дівку Солоху, прибрала її, привела до церкви й сказала, щоб чекала нареченого. Який козак візьме, хай сміливо за нього йде заміж.
Тим часом Зубиха зняла чари з хорунжівни, і та відмовилася від Забрьохи. Хотіла йти додому, а відьма сказала, щоб відмовилася у церкві привселюдно. Прийшли — а там пан судденко у наречених. Схопила його Олена, та й обвінчалися вони.
Микита Уласович теж готувався до весілля — гарно вдягнувся, чистенько виголився, підстриг чуба. Пістряка запросив старшим боярином. Хотіли вийти з хати, а двері пропали — суцільна стіна. Та ось увійшла Зубиха, що двері сховала, сказала йти мерщій до церкви й брати, незважаючи ні на що, ту дівку, що стоятиме на рундуку. А вона потім зніме всі злі чари. Взяв Забрьоха криву й сліпу дівку Солоху, повів вінчатися, а пан Пістряк “кишки рве зо сміху”.
Стали грати весілля, аж тут прийшов лист із Чернігова, що за невиконання наказу Забрьоху знімають із сотників, а призначають Дем’яна Халявського.
Пістряк пішов вітати нового сотника, а той його прогнав і зняв із писарів. Повернувся Прокіп Ригорович до Микити Уласовича, й запили вони з горя.
Пан сотник Халявський побув при владі недовго, бо щось там процвиндрив. З жінкою його поєднала відьма, тому недовго вони в мирі жили. Демян побив Олену через ревнощі до нового молодої і р писаря, якого одразу ж прогнав.
Найбільше дісталося Зубисі, “конотопській відьмі”, котра при Халявському була.в розкошах і почоті, а потім “на неї увесь мир плюнув”, то вона швидко й померла.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Гумористично-сатирична повість “Конотопська відьма” є найвизначнішим бурлескно-реалістичним твором письменника. У ньому висміюється неосвічена, нікчемна частина козацької верхівки, якій чини діставалися не за дійсні заслуги, а в спадщину. Основні заняттю сотника Забрьохи, писаря Пістряка — їжа, випивка, інтриги, “боротьба з відьмами”, до яких вони потім не цураються звертатися. Фантастичні елементи у повісті тільки підсилюють комічність постатей головних героїв.
Пакети дой-пак — це універсальне та популярне рішення для пакування широкого спектра продукції. Їхня основна…
Вибір якісної кавомашини чи кавоварки — це ключ до ідеальної кави в домашніх умовах або…
Світлодіодні лінійні світильники стали популярним вибором для освітлення як в домашніх умовах, так і в…
Сучасне промислове обладнання вимагає високої надійності та ефективності. Одним із найзручніших рішень для підйому вантажів…
Книги залишаються важливою частиною культурного життя, незважаючи на розвиток цифрових технологій. Якісний друк книг забезпечує…
Коли справа доходить до вибору надувного човна для риболовлі, відпочинку на воді чи активного відпочинку,…