Джоель Чандлер Гарріс — Казки дядечка Рімуса (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

БРАТЧИК ЛИС І БРАТЧИК КРОЛИК

Якось увечері мама довго шукала свого синочка. Джоеля не було ні в будиночку, ані на подвір’ї. Вона почула голоси в старій хижі дядечка Рімуса, зазирнула в вікно і побачила, що хлопчик сидить біля дідуся і слухає казку…

Братчик Лис бігав за Братчиком Кроликом і усіляко мудрував, аби його впіймати. Одного разу Лис побачив Кролика і крикнув йому, що бачився з Братчиком Ведмедем, який дав йому прочуханки за те, що Лис гониться за Кроликом. Тому Лис хотів домовитися якось з Кроликом. Тоді Кролик запросив Лиса на обід.

Прийшов Братчик Кролик додому сумний. Його жінка і діти дізналися, що прийде Лис, і вирішили вуха нагострити, щоб Лис їх не застав зненацька.

Наступного дня Братчик Кролик і Матінка Крільчиха прокинулись ранесенько, приготували обід. Раптом одне з кроленят гукнуло, що йде Лис. Тоді Кролик хутенько посадив дітей за стіл, а сам з Крільчихою – біля дверей. Чекають вони, а Лис не йде. Визирнув Братчик Кролик за двері тихесенько. Дивиться – з-за рогу стирчить кінчик лисячого хвоста. Тоді причинив Кролик двері, сів, лапками вуха обхопив і заспівав:

Якщо миску кинути,

Розіб’ється миска.

Якщо близько Лиса хвіст,

Значить, сам він близько.

Ось пообідав Кролик, Крільчиха, діти, і ніхто їм не заважав. Згодом приходить Братчик Їжак і каже, що Лис передавав, що хворий і не міг прийти. І просить завтра Кролика на обід. Кролик схопився й побіг до домівки Лиса. Лис був загорнений у ковдру і мав кепський вигляд. А на столі були лиш миска і ніж. Лис сказав, що приготував курочку, але Кролик сказав, що без кропу не їстиме.

Вискочив Кролик за двері та мерщій у кущі, причаївся й чекає на Лиса. Лис одразу скинув ковдру – і за ним навздогін. А Кролик гукає йому з пенька, що кріп тут поклав. Так він крикнув і пострибав собі. І Лис його не наздогнав.

Смоляне Опудальце

Джоель запитав дядька, чи Лис так і ніколи не спіймав Кролика. Дядько сказав, що було таке, що й майже спіймав…

Одного разу виліпив Лис Смоляне Опудальце і посадив край дороги, а сам заховався під кущем. Прийшов Кролик та й почав розмовляти з опудалом, але воно все мовчало. Кролика це мовчання розлютило, тому він вдарив Опудальце по голові кулаком. Кулак прилип, і смола міцно тримала його. Вдарив Опудальце другою рукою, і ця прилипла. Тоді Кролик копнув його ногами, і ноги прилипли. А Братчик Лис лежить тихо. Кролик і головою прилип. Вийшов Лис та й регоче.

ХОРОБРИЙ БРАТЧИК ОПОСУМ

Якось вночі Братчик Опосум завітав до Братчика Єнота; поїли вони і пішли прогулятися. Опосум донесхочу наївся фініків, а Єнот наковтався вдосталь жаб і пуголовків. Гуляли вони, гуляли. Раптом чують – десь далеко в лісі гавкає пес. Він побачив друзів і одразу кинувся на них. Братчик Опосум тієї ж миті зуби вишкірив, рот аж до вух, беркицьнувся на спину, ніби мертвий. А Єнот підім’яв під себе собаку та й ну колошматити. Собака втік. Ось Братчик Єнот обтрусився, а Братчик Опосум усе лежить, ніби мертвий. А потім кинувся тікати.

Наступного разу, як зустрілися Опосум і Єнот, останній сказав, що з боягузами розмовляти не хоче. Опосум почав реготати і сказав, що просто лежав і дивився, як Єнот б’ється, чекав, коли й його черга буде. А ще Опосум сказав, що коли пес його торкнувся, то найшли лоскоти, тому він і впав, бо не терпить лоскоту.

“Ось із того самого дня, — продовжував дядечко Рімус, дивлячись, як клубочиться дим з люльки, — і дотепер так боїться лоскоту Братчик Опосум: лише торкни його між ребрами – падає на спину і так регоче, що не може ворухнути ні ногою, ні рукою”.

ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ПЕРЕХИТРУВАВ БРАТЧИКА ЛИСА

Джоель ввечері прибіг до дядечка і спитав, що ж було тоді з Кроликом, коли приклеївся до опудала. Дядечка став оповідати…

Отож, коли Кролик прилип, то Лис вийшов і сказав, що той сам у всьому винен і скоро буде підсмажений. Кролик сказав Лисові робити з ним усе, тільки не кидати у терновий кущ. Але Братчик Лис хотів поквитатися з Кроликом якнайдужче. Подумав, що Кролик дуже боїться терню, і кинув його у самісіньку середину куща. Звівся Лис на задні лапи, дивиться, що буде з Кроликом. Раптом зирк, а Кролик вже ген на горбочку і кричить, що терновий кущ – його рідна домівка. Стрибнув і зник, як минулорічний сніг.

КАЗКА ПРО КОНЯ БРАТЧИКА КРОЛИКА

Якось після вечері хлопчик прибіг до дядечка Рімуса, щоб послухати ще про Кролика і його приятелів. Дядечко Рімус був дуже веселий цього дня, навіть співав про Кролика…

Дядько розповів, що Кролик посидів вдома, поки не вишкріб із хутра смолу, а тоді пішов гуляти. Його друзі кепкували з тієї пригоди з опудалом. І йому це допекло. Ось зайшов він до сусідки Матінки Мідоус з доньками, а дівчатка почали насміхатися з нього. Тоді Кролик сказав їм, що у його татуся Лис тридцять років був за їздового коня. Цю новину Мідоус розказала Лисові. Це дуже його розлютило, і він подався до Кролика. Але Кролик вже чекав на нього, і двері були міцно замкнені. Старий Лис постукав. Кролик згодом ледве відказав, що хворий, і йому треба лікаря. А Лис збрехав, що прийшов по Кролика, бо у Мідоус свято. Кролик сказав, що не має сил йти. Тоді Лис згодився нести його на спині, та й ще з сідлом, шпорами і вуздечкою.

Приніс Лис сідло та вуздечку, Кролик сів у сідло, і вони рушили. Старому Лису в шорах не видно, що позаду коїться. А тим часом Кролик прив’язав шпори. Як під’їхали вони близько до хатини Матінки Мідоус почав Лис зупинятися. Тут Кролик як штрикне його шпорами в боки, і погнав, і погнав!

Матінка Мідоус з усіма доньками сиділа на ґанку. Братчик Кролик проскакав повз них, під’їхав до конов’язі, прив’язав Лиса. А потім зайшов у дім і сказав, що тепер і він їздить на Лисові.

ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ЗНОВУ ПЕРЕХИТРУВАВ БРАТЧИКА ЛИСА

Наступного дня хлопчик прийшов до дядечка Рімуса послухати, чим же закінчилася історія з конем. Але дядечко Рімус був не в гуморі, бо Джоель вранці ганяв курей, стріляв з рогатки, нацькував собаку на дядькове поросятко. Джоель стрімголов помчав геть, а за хвилину повернувся назад із повними кишенями коржиків для дядька. Рімус подобрів і розповів далі…

Кролик попрощався з Мідоус і на Лисові поїхав додому. Старий Лис нічого не сказав. Він лише стиснув зуби і поскакав уперед. Але Братчик Кролик знав, що Лис так і кипить від люті. Лис відвіз Кролика на галявину і намагався скинути з спини. А Кролик впав на землю, а тоді пірнув у дупло. Діра була маленька, Лису ніяк не пролізти. Пролітав повз Лиса Братчик Канюк. Він погодився постерегти Кролика, доки Братчик Лис збігає за сокирою. Лис побіг, а Канюк став біля дупла – чатує. Він почав вдавати, ніби розмовляє з Лисом, і говорив голосом Лиса замість Лиса. Тут Канюк сказав, що в дереві є білка, але не знає, як її ловити. Тоді обізвався Кролик і сказав, що з другого боку дерева є маленька дірочка. Канюкові треба стати біля тієї дірочки, а Кролик вижене білку звідси. Канюк побіг на другий бік дерева ловити білку. А Кролик шусть із дупла – і чимдуж додому.

ЯК БРАТЧИК КАНЮК ПЕРЕХИТРУВАВ БРАТЧИКА ЛИСА

Канюк геть зажурився, що Кролик втік. Але він обіцяв Лису, що постереже Кролика. Тож Канюк вирішив обдурити Лиса. Коли той прийшов, Канюк сказав, що Кролик задрімав у дуплі. А Лис взяв сокиру і рубає дерево. Вже зовсім мало лишилось рубати, поклав Лис сокиру, щоб подих перевести, раптом бачить – сидить у нього за спиною Канюк, посміхається. Зметикував Лис, що тут справа нечиста. А Канюк знай торочить: “Він там, Братчику Лисе! Він там, я бачу його хвостик!”

Тут Лис попросив Канюка зазирнути у дупло, бо там щось стирчить. Канюк засунув голову в дупло. А Лис його – хап за шию. Канюк почав благати відпустити його. Канюк розповів, як усе було. Лис схопив Канюка за хвіст, розмахнувся, щоб вбити… А пір’я вирвалося з хвоста, і Канюк полетів вгору. А Лис лише зубами заскреготав від досади.

ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ВИДОЇВ МАТІНКУ КОРОВУ

Кролик втік тоді і так радів, що стомився. Захотілося йому чогось попити. Коли зирк – Матінка Корова пасеться на луці.

Кролик чудово знав, що Корова нізащо не дасть йому молока. Він попросив її буцнути дерево, щоб облетіли фініки, а він поласує. Корова не хотіла відмовляти Братчику Кролику. Вона підійшла до фінікового дерева і буцнула його рогами. Та фініки були ще зелені, жоден не впав! Згодом вона так сильно буцала, що один ріг глибоченько проштрикнув дерево і застряг у ньому. Корова – ні туди, ні сюди. Кролик збігав додому по дружину і дітей, усі взяли відра і видоїли все молоко.

Сонечко сіло, і ніч прийшла, а Матінка Корова все стоїть. Ось вже й світає, подався ріг. Вирішила вона провчити Кролика: запхала ріг у дерево і чекає. Прийшов Кролик. Корова попросила його потягнути її за хвіст. Кролик не погодився. Корова вирвала ріг та як побіжить за Кроликом! А він сховався у терновому кущі, а Корова побігла далі.

ГОСТИНА У МАТІНКИ МІДОУС

Між Кроликом і Коровою не було злагоди відтоді, як він видоїв у неї молоко.

Кролик вирушив до Матінки Мідоус з дівчатками. По дорозі зустрів Братчика Черепаху і запропонував піти в гості до Мідоус. І вони пішли удвох. У гостях Кролик поклав Черепаху на полицю. Братчик Черепаха розлігся там так поважно, ніби індика проковтнув.

Звісно, почали говорити про Старого Лиса, і Кролик заходився розповідати, як він осідлав Лиса. Кролик сказав, що хоче уже продати Лиса. Черепаха радив продати кудись подалі, бо Лис вчора назвав його Бруднуля-Повзуля.

Всі аж нестямились, як це Лис насмілився образити такого добряка – Братчика Черепаху! А поки вони охали і обурювались, Лис стояв біля задніх дверей і підслуховував. Багато неприємного почув Братчик Лис, і ось раптом він просунув голову в двері та як стрибне до Братчика Кролика!

Матінка Мідоус з дівчатками підняли крик і вереск, а Братчик Черепаха підповз до краю полиці й упав звідти Лису на маківку! Він нібито оглушив Лиса.

А коли Лис прийшов до тями, то нікого не було. Та раптом у попелі чхнув Кролик. Лис вже хотів його зловити, як Кролик сказав, що у попелі є гроші.